2. Споруди та обладнання міського електротранспорту
2.1. Загальні вимоги, габарити
2.1.1. Споруди та обладнання міського електротранспорту повинні
забезпечувати безпечну роботу рухомого складу за умов дотримання
встановленої швидкості руху.
2.1.2. Трамвайні колії можуть розташовуватися у межах проїзної частини на
одному з нерейковим транспортом рівні, на відокремленому або на власному
полотні.
Трамвайні колії на проїзній частині вулиць повинні укладатися, як правило,
на рівні дорожнього покриття, на відокремленому полотні - з перевищенням на
100 мм рівня головки рейки над бордюрним каменем.
Дорожнє покриття та елементи пристроїв у колії шляху і на узбіччі не
повинні перевищувати більш ніж на 30 мм рівень головки незношеної рейки.
2.1.3. Відстань між осями шляхів двоколійної лінії на прямих та кривих
ділянках, зазор безпеки між трамвайними поїздами або трамвайним поїздом та
екіпажем іншого виду транспорту, найменші відстані від осі шляху звичайного
трамвая до будинків, споруд та обладнання повинні відповідати вимогам
чинних Будівельних норм та правил.
2.1.4.Відстань між осями суміжних колій на прямих ділянках повинна
становити:
3200 мм - за відсутності опор контактної мережі у міжколії;
3550 мм - за наявності опор контактної мережі у міжколії; ( Абзац третій
підпункту 2.1.4 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держбуду
N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
3700 мм - за наявності опор контактної мережі у міжколії для трамвайних
ліній, що будуються;
3800 мм - на відкритій стоянці трамваїв на території депо;
4100 мм - за умови спільної експлуатації трамваїв та залізничних вагонів та
застосування укладальника колії для будівництва та реконструкції трамвайних
ліній;
8000 мм - для пожежних проїздів на території депо.
При встановленні опор з поперечним розміром більше 350 мм ширина міжколії
відповідно збільшується; ( Абзац восьмий підпункту 2.1.4 пункту 2.1 в
редакції Наказу Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
Віддаль між осями суміжних шляхів на прямих та кривих ділянках повинна
забезпечувати необхідні зазори безпеки:
між кузовом трамвайного вагона та опорою контактної мережі у міжколії на
висоті рами вагона - не менше 300 мм (чому відповідає відстань від робочого
канта рейок до опори 838 мм);
між кузовами трамвайних вагонів (за умови відсутності опор контактної
мережі у міжколії) або трамвайним вагоном та екіпажем іншого виду
транспорту як на прямих, так і на кривих ділянках шляхів - не менше 600 мм.
На початку і кінці кривих ділянок шляху та у трамвайних вузлах величину
зазору безпеки дозволяється зменшити до 300 мм на ділянці колії не більше
20 м.
Відстань між осями суміжних колій швидкісного трамвая, розташованих на
шляхопровідних мостах, естакадах та тунелях, повинна встановлюватись з
урахуванням вимог відповідних нормативних документів.
2.1.5. Відстань між осями суміжних колій на кривих ділянках шляху з
урахуванням виносу й звісу вагонів та залежно від радіусів кривих повинна
відповідати даним таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
------------------------------------------------------------------
Радіус |Відстань між осями шляхів кривої при вихідній відстані
кривої, м |між осями шляхів на прямій, м
|-------------------------------------------------------
| 3,2 | 3,55 | 3,7
|---------------------+---------------------+-----------
| нормальне| зменшене | нормальне| зменшене | нормальне
------------------------------------------------------------------
20 4,10 3,80 4,10 3,80 4,10
25 3,86 3,56 3,86 3,56 3,86
30 3,71 3,41 3,71 3,55 3,71
40 3,58 3,28 3,58 3,55 3,70
50 3,50 3,20 3,55 3,55 3,70
60 3,45 3,20 3,55 3,55 3,70
75 3,40 3,20 3,55 3,55 3,70
100 3,35 3,20 3,55 3,55 3,70
150 3,30 3,20 3,55 3,55 3,70
300 3,25 3,20 3,55 3,55 3,70
1000 3,20 3,20 3,66 3,55 3,70
Примітка. Дані відповідають чотирьохосьовому вагону довжиною 15 м
та шириною 2,6 м.
2.1.6. Відстань від осі колії до будинків, колійних та інших об'єктів
повинна бути не менше значень, наведених у табл.2.2.
Таблиця 2.2
------------------------------------------------------------------
Об'єкт |Тип трамвайної | Відстань, м
| лінії |-------------------------
| |Діючі трам-|Трамвайні лі-
| |вайні лінії|нії, які бу-
| | |дуються
------------------------------------------------------------------
Зовнішні стіни житло- Постійні лінії 3,80
вих будинків громадсь- Тимчасові лінії 2,80 20,00
ких будівель, розташо-
ваних вздовж прямих
ділянок шляху
Ріг житлових та гро-
мадських будівель на
повороті: Постійні лінії
- із зовнішнього боку
кривої 3,20 20,00
- із внутрішнього боку
кривої 2,80
Тимчасові лінії
2,80 2,30
Стіни нежитлових буді-
вель, вуличні огорожі,
паркани, розташовані
на прямих ділянках
Постійні лінії
- упродовж понад 2 м 3,20
- упродовж менше 2 м 2,80 2,80
Тимчасові лінії 2,80
Грані опор контактної Постійні та
мережі, розташованих тимчасові лінії 2,30 2,30
- поза міжколією
- на міжколії
Стінки тунелів, підпір- Постійні та
ні стінки, опори мостів тимчасові
та шляхопроводів, по- лінії
ручні мостів, огорожі
місць проведення робіт:
- у разі заборони дос- 2,05 2,30
тупу до них пішоходів
- у разі доступу пішо- 2,80
ходів
Тротуари, бордюрні ка- Постійні лінії 1,90 1,90
мені проїзної частини
дороги (у разі відсут- Тимчасові лінії 1,60
ності розподілювальної
смуги або посадочного
майданчика на відок-
ремленому полотні)
Межа пасажирського Усі лінії 1,40 1,40
майданчика
Огорожі бульварів, Усі лінії 2,10 2,30
постійні огорожі трам-
вайної лінії (у разі
заборони доступу пішо-
ходів)
Грані опор освітлення
та контактної мережі,
розташованих на тери-
торії депо, майстерень
(заводів) -"-
- із зовнішнього боку
прямих 1,90 1,90
- у міжколії 1,80
Розкриті ворота споруд -"- 1,60 1,90
(корпусів) трамвайних 1,90
підприємств та виїзні
ворота з території де-
по для діючих підпри-
ємств
Окремі стовбури дерев
з діаметром крони
більше 5 м:
- у нормальних умовах -"- 5,00
- в ускладнених умовах 2,30 3,00
Чагарники: Усі лінії
- висотою до 1 м 1,50 1,50
- висотою більше 1 м 3,00 3,00
Підошви сипких ван-
тажів, вивантажених
уздовж трамвайної
лінії, у разі заборони
доступу до них пішо- -"-
ходів 1,90 1,90
Опори високовольтних
ліній електропередач
та інших спеціальних Погоджується з організаціями
споруд -"- відповідних відомств
Примітка. На кривих ділянках відстань до будинків, споруд та
обладнання належить збільшувати на величину виносу або
звісу вагона.
( Таблиця 2.2 підпункту 2.1.6 пункту 2.1 із змінами, внесеними
згідно з Наказом Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
2.1.7. Під час прокладання інженерних мереж уздовж полотна або через
полотно трамвайної колії горизонтальні відстані від осі колії до підземних
комунікацій повинні становити не менше:
2,8 м - до водопроводу, самопливної каналізації (побутової та зливової),
дренажів загальної мережі, крім шляхових, теплових мереж (до зовнішньої
стінки каналу), газопроводів з тиском до 0,294 МПа (3 кг/см2), силових
кабелів та кабелів зв'язку, а також загальних колекторів;
3,8 м - до газопроводів тиском понад 0,294 МПа (3-12 кг/см2).
Допускається зменшення відстані від осі колії до силових кабелів до 2 м за
умови прокладання їх у ізолюючих блоках або трубах.
2.1.8. Перехрещення підземних інженерних мереж з трамвайними коліями треба
виконувати під кутом 90 градусів.
У виняткових випадках за умов відповідного обгрунтування допускається
зменшення кута перехрещення до 75 градусів. Перехрещення трамвайних колій з
підземними мережами повинно виконуватися на відстані не менше 4 м від
стрілок, хрестовин, перехрещень та місць приєднання мінусових кабелів.
2.1.9. Інженерні мережі під трамвайними коліями повинні прокладатися у
захисних ізолюючих футлярах, трубах, кожухах або блоках на глибині не менше
1,2 м від головки рейки до верха конструкції при відкритому способі
проведення робіт, продавлюванні або горизонтальному бурінні і не менше 3 м
від головки рейки - за умови щитової проходки. Кінці захисних обладнань на
інженерних мережах повинні бути виведені на відстань не менше 2 м від
крайніх рейок.
2.1.10. Вантажі (крім баласту) вивантажуються на віддалі не ближче 2 м від
головки крайньої рейки, а висотою більше 0,3 м - не ближче 2,5 м.
2.2. Колійне господарство
2.2.1. Загальні вимоги
2.2.1.1. Усі елементи трамвайної колії повинні забезпечувати плавний та
безпечний рух поїздів з установленими швидкостями.
Проектування нових та реконструкція діючих ліній повинні здійснюватися
відповідно до БНіП 2.05.09.90 "Трамвайні та тролейбусні лінії".
2.2.1.2. До колійного господарства належать: постійні та тимчасові колії та
колійні споруди; машини і механізми для ремонту та утримання трамвайних
колій;
виробничі бази служб та дистанцій колії для ремонту і утримання механізмів,
для виготовлення та ремонту нестандартного обладнання і спецчастин, а також
службово-побутові приміщення;
обладнання під'їзних шляхів, складів для зберігання та розподілу
матеріалів, у тому числі покілометрового запасу, дільниці для монтажу
вузлових з'єднань та кривих, а також для збирання нових та розбирання
старих рейкових ланок.
2.2.1.3. Підприємства міського електротранспорту, які експлуатують трамваї,
повинні мати проектну документацію на всі ділянки трамвайних колій та
колійні споруди, перелік пронумерованих вузлів і спеціальних частин за
місцями їх установки, паспорти та спеціальні книги обліку ремонтів і замін.
2.2.2. План та поздовжній профіль колій
2.2.2.1. План та профіль трамвайної колії повинні відповідати затвердженій
проектній документації. У разі реконструкції та капітального ремонту
трамвайної колії план і профіль мають бути перевірені геодезичним
інструментом.
2.2.2.2. Довжина кругової кривої повинна бути не менше: на діючих лініях -
8 м; на лініях, які реконструюються та будуються, - 10 м.
Радіус кривих ділянок колії у плані повинен бути більше 20 м; як виняток,
допускається експлуатація діючих кривих радіусом 18 м за узгодженням з
місцевими органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.
( Абзац четвертий підпункту 2.2.2.2 пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно
з Наказом Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
Криві ділянки колій повинні сполучатися із прямими ділянками за допомогою
перехідних кривих відповідно до вимог БНіП "Трамвайні та тролейбусні
лінії".
Між двома оберненими кривими повинна бути пряма вставка довжиною не менше 4
м (якщо сума радіусів сполучних кривих більше 100 м) та не менше 7 м (якщо
сума радіусів сполучних кривих дорівнює або менше 100 м). У процесі
будівництва нових трамвайних ліній та реконструкції діючих прямі вставки
між оберненими кривими повинні дорівнювати:
для швидкісних ліній - 15 м;
для звичайних ліній - 10 м.
В утруднених умовах для звичайних ліній трамвая довжина прямої вставки може
зменшуватися до 6 м, а для одногострякових стрілок при кривих, які
направлені в один бік, пряма вставка повинна бути не менше 4 м.
2.2.2.3. Поздовжній ухил ліній трамвая не повинен перевищувати:
90% - при русі одиничних вагонів або двовагонних поїздів за системою
багатьох одиниць;
80% - при русі поїздів з моторного та причіпного вагонів або тривагонних
поїздів за системою багатьох одиниць;
60% - при русі тривагонних (моторного та двох причіпних) або зчленованих
шестиосьових вагонів. Примітка. У виняткових випадках (до переобладнання
вулиць) дозволяється експлуатація колій з ухилами, які перевищують вказані
значення, за умови виконання додаткових заходів безпеки.
2.2.2.4. Поздовжній ухил колій, які призначені для відстою рухомого складу
на території депо, у ремонтних майстернях (заводах), на кінцевих станціях і
т.п., не повинен перевищувати 2,5%. Примітка. У виняткових випадках та за
наявності спеціальних противідкочувальних пристосувань (упори, бар'єри,
шпальні клітки) поздовжній ухил може бути збільшено до 5%.
2.2.2.5. Залежно від величини ухилу, його довжини, наявності кривих,
інженерних споруд та інших чинників повинні бути виділені ділянки з важкими
умовами екплуатації. Віднесення ділянок колій до ділянок з важкими умовами
експлуатації здійснюється технічною комісією підприємства міського
електротранспорту у порядку, встановленому Держжитлокомунгоспом України.
2.2.2.6. На кривих ділянках колії перевищення зовнішньої рейки над
внутрішньою повинно становити залежно від радіуса відповідно:
до 100 м - 70 мм;
від 101 до 200 м - 50 мм;
від 201 до 500 м - 40 мм;
від 501 до 1000 м - 30 мм.
На ділянках з важкими умовами експлуатації перевищення зовнішньої рейки
повинно відповідати значенням, наведеним у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
------------------------------------------------------------------
Радіус кривої, м | Перевищення зовнішньої рейки, мм
|------------------------------------------
|на одному рівні з не- |на власному (відо-
|рейковим транспортом |кремленому) полотні
------------------------------------------------------------------
До 50 м 100 150
Від 51 до 100 80 120
Від 101 до 250 60 90
Від 251 до 500 40 40
Від 501 до 1000 30 30
На кривих, розташованих на проїжджій частині, на переїздах і на площах з
удосконаленим покриттям, а також на зворотних кільцях та пасажирських
майданчиках дозволяється зменшення цих норм до 50%.
Для випадків, коли ділянка колії розташована на ухилі (на з'їзді або
підйомі) більше 50% довжиною менше 200 м, на ухилі більше 35% довжиною
більше 200 м, на кривій радіусом менше 75 м, яка починається в нижній
частині ухилу до 35%, норми перевищення зовнішньої рейки приймають
відповідно до таблиці 2.3. Допустимі відхилення від норм перевищення однієї
рейкової нитки над другою не повинні бути більше 20 мм.
2.2.2.7. Відвід підвищення зовнішньої рейки (вирівнювання) належить
передбачати на перехідній кривій, у разі її відсутності на прямій ділянці,
яка сполучається круговою кривою.
2.2.3. Земляне полотно та водовідведення
2.2.3.1. Земляне полотно трамвайних шляхів повинно відповідати БНіП
"Трамвайні та тролейбусні лінії". Нормальна ширина відокремленого полотна
повинна бути не менше 8,8 м.
2.2.3.2. Поперечний профіль трамвайної колії повинен гарантувати відведення
води з трамвайного полотна у два боки від колії, для чого внутрішня рейкова
нитка повинна бути піднята над зовнішньою на 10 мм. Якщо проїжджа частина
вулиці має однобічний поперечний ухил, як виняток, дозволяється поперечний
профіль трамвайної колії виконувати з ухилом у бік загального ухилу
проїжджої частини у разі підвищення відповідної нитки не більше ніж на 10
мм.
2.2.3.3. Ширина котловану одноколійної лінії при баластній основі повинна
на 300 мм перевищувати довжину шпал. Ухил шляхового дренажу повинен
відповідати ухилу колії, але бути не менше 5% та не більше 30%. На великих
ухилах повинні улаштовуватися поперечні дренажі.
2.2.4. Верхня будова колії
2.2.4.1. До верхньої будови трамвайної колії належать: рейки, контррейки,
стикові та проміжні кріплення, колійні тяги, температурні компенсатори
(зрівноважувальні пристрої), підрейкова основа - шпали, бруси, лежні, рами,
баласт, а також спецчастини стрілочні переводи та глухі перехрещення; крім
того, на суміщеному та відокремленому полотні - дорожнє покриття; на
мостах, шляхопроводах, естакадах та насипах - охоронні рейки та бруси.
2.2.4.2. Рейки трамвайного та залізничного типів (на прямих і кривих
ділянках колії на шпальній основі) повинні укладатися з підкладками та
пришиватися не менш ніж шістьма костурами або шурупами до кожної шпали. До
залізобетонних шпал рейки, як правило, кріпляться спеціальними рейковими
кріпленнями.
2.2.4.3. Кількість шпал (дерев'яних або залізобетонних) одиничної
трамвайної колії незалежно від типу рейок та баласту повинна становити не
менше:
для колії швидкісного трамвая на прямих та кривих ділянках радіусом 1200 м
та більше - 1680 шт/км;
на кривих ділянках радіусом менше 1200 м - 1840 шт/км;
для колії звичайного трамвая - 1680 шт/км;
для службових колій, а також розташованих на території депо або ремонтних
майстерень (заводів) - 1440 шт/км.
Примітка. Кількість брусів (шпал) у вузлових з'єднаннях визначається
відповідно до епюри укладання.
2.2.4.4. Ширина нормальної рейкової колії на прямих ділянках повинна бути
1524(+2) мм. У разі реконструкції та капітального ремонту трамвайних колій
допускається зменшення ширини до 1521 мм.
2.2.4.5. Ширина колії на кривих ділянках повинна бути:
1524 - 1526 мм при радіусах менше 20 м та рейках трамвайного типу;
1528 мм при радіусах 20-25 м та рейках трамвайного типу або при радіусах
76-200 м та рейках залізничного типу;
1532 мм при радіусах 26-75 м та рейках трамвайного типу, а також при усіх
радіусах до 75 м включно та рейках залізничного типу;
1524 мм при всіх радіусах вище 200 м та на спецчастинах.
Примітки:
1. У коротких кривих між спецчастинами допускається ширина колії 1524 мм.
2. Розгінка розширення колії кривої повинна бути у межах перехідної кривої,
а за її відсутності - на прямій ділянці, яка сполучається з кривою, в
розрахунку не більше 1 мм на 1 м довжини, крім обернених кривих, для яких
розгінка розширення колії проводиться за спеціальним розрахунком.
2.2.4.6. Збільшення проти нормальної ширини колії на прямих та кривих
ділянках, а також у спецчастинах допускається не вище 12 мм, а з
урахуванням бокового зносу рейок на кривих - не більше 15 мм; звуження на
прямих - не більше 4 мм, на кривих - не більше 2 мм; під час будівництва
допускається збільшення - не вище 3 мм, звуження - не більше 2 мм; у разі
застосування рейок, які були раніше у користуванні, допускаються:
збільшення - не вище 5 мм, звуження - не більше 2 мм.
2.2.4.7. Перекошування колії (різниця відхилень рівнів дворейкових ниток
від проектного положення) допускається не більше 10 мм при відстані між
просіданнями рейкових ниток менше 8 м, за винятком ділянок між оберненими
кривими, а також у складних вузлах та місцях здвоєних стрілок. Місцеві
просідання обох рейкових ниток, а також однієї рейкової нитки відносно
другої допускається до 20 мм. ( Підпункт 2.2.4.7 пункту 2.2 із змінами,
внесеними згідно з Наказом Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
2.2.4.8. На кривих радіусом 200 м та менше повинні використовуватися
трамвайні рейки типу Т-62 (ТВ 65) або рейки залізничного типу з
контррейками.
Для прямих та кривих ділянок на мостах, шляхопроводах, естакадах та
підходах до них, розташованих на насипах висотою більше 2 м, повинні
укладатися рейки трамвайного типу або залізничні рейки з контррейками.
2.2.4.9. Ширина жолобу між рейкою та контррейкою повинна становити 35 мм.
Допускається збільшення ширини жолобу в процесі експлуатації не більше 15
мм. ( Абзац перший підпункту 2.2.4.9 пункту 2.2 в редакції Наказу Держбуду
N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
Кінці контррейок довжиною 4 м повинні бути випущені на прямі, які
сполучаються з кривою, а на довжині 0,8 м - відігнуті усередину колії та
знижені до рівня ходової рейки. При цьому ширина жолоба в кінці контррейки
повинна бути не менше 60 мм. Контррейка під час будівництва встановлюється
вище ходової рейки на 10 мм, в умовах експлуатації підвищення контррейки
допускається до 25 мм.
2.2.4.10. Рейкові нитки трамвайної колії, яка не має верхнього покриття,
повинні бути скріплені поперечними колійними тягами через проміжки: ( Абзац
перший підпункту 2.2.4.10 пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
2,6 - 2,4 м на прямих ділянках та кривих радіусом більше 200 м;
2,4 - 2 м на кривих радіусом 75-200 м;
1,8 - 1,3 м на кривих радіусом до 75 м.
Примітка.
Відстань між тягами визначається з розрахунку, щоб тяги
розташовувались над шпалами і не перешкоджали роботі підбивально-виправних
машин та механізмів, зашиванню та розшиванню колії, а при укладанні плит
покриття розташовувались у зазорах між ними. На відкритих коліях поперечні
тяги необхідно встановлювати тільки на кривих ділянках радіусом до 200 м за
тими ж нормами, що і на коліях з верхнім покриттям. Під час укладання рейок
із спеціальними кріпленнями застосування тяг не обов'язкове.
2.2.4.11. На замощених коліях повинно виконуватися суцільне зварювання
стиків. На відкритих коліях збірні стики повинні розміщуватися:
на відкритому полотні без засипання баластом - через 50 м;
на ділянках колії, які засипані баластом до головки рейки, через 200 м з
установкою температурних компенсаторів;
при безстиковій колії - за спеціальним розрахунком.
На коліях, які проходять по інженерних та штучних спорудах, в необхідних
місцях повинні бути встановлені температурні компенсатори.
2.2.4.12. На відкритих коліях із ухилом більше 20% з довжиною ділянок понад
200 м при костуровому або шурупному кріпленні на дерев'яних шпалах, на
підходах до мостів та шляхопроводів з безбаластною проїжджою частиною
незалежно від поздовжнього профілю та плану колії, а також на інших
ділянках, де можливий угон рейок, повинні застосовуватись протиугони. (
Підпункт 2.2.4.12 пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
2.2.4.13. На трамвайних коліях, розташованих на самостійному або
відокремленому полотні збоку від проїжджої частини, при висоті насипу понад
2 м, а також на кривих незалежно від радіуса, розташованих на ухилах більше
50%, та на кривих радіусом менше 200 м незалежно від ухилу, із зовнішнього
боку колії необхідно передбачити встановлення охоронного бруса (рейки). (
Підпункт 2.2.4.13 пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
2.2.4.14. Збірні рейкові стики повинні бути з'єднані накладками та туго
затягнуті болтами з пружинними шайбами. Електричний опір збірного стику не
повинен перевищувати опір цілої рейки довжиною 2,5 м.
2.2.4.15. Для підвищення електропровідності збірних рейкових стиків повинні
бути приварені електроз'єднання з гнучкого мідного дроту або мідних пластин
загальною площею перетину не менше 70 кв.мм з площею поверхні контакту у
місцях зварювання не менше 500 кв.мм.
Як стикові електроз'єднувачі можуть використовуватися контакти з інших
матеріалів з відповідною еквівалентною площею перетину по міді.
2.2.4.16. Електричні з'єднання в місцях приєднання негативних (мінусових)
кабелів між всіма нитками рейкових колій, а також обхідні з'єднання на
спецчастинах повинні бути виготовлені з мідних проводів або пластин
загальною площею перетину не менше 70 кв.мм або із сталевих з відповідною
еквівалентною площею перетину. Площа поверхні контакту в місцях
приварювання з'єднання до рейок повинна складати не менше 500 кв.мм.
2.2.4.17. Електричні міжрейкові з'єднання повинні виготовлятися з мідних
дротів або пластин загальною площею перетину не менше 35 кв.мм або із
сталевих з відповідним еквівалентним перетином та площею поверхні контакту
у місцях приварювання з'єднання до рейки не менше 250 кв.мм. Ці з'єднання
повинні розміщуватися:
шляхові - через 150 м між двома рейковими нитками;
міжколійні - через 300 м між усіма рейковими нитками даної лінії;
обхідні (стрілочні та хрестовинні) - з обох боків стрілок та хрестовин.
2.2.4.18. Стрілочні відгалуження та перехрещення колій утворюють вузлові
з'єднання, які складаються із спеціальних частин та рейкових ниток між
ними.
2.2.4.19. Розташування спеціальних частин та з'єднуючих їх рейкових ниток
повинно відповідати затвердженій технічній документації.
2.2.4.20. Спеціальні частини трамвайної колії можуть бути виконані із
сталевого литва або збірними із рейок як трамвайного, так і залізничного
профілю. На ділянках з інтенсивним трамвайним рухом необхідно застосовувати
переважно спеціальні частини із сталевого литва. Укладання трамвайних
вузлів на ухилах більше 40% не дозволяється.
2.2.4.21. Усі стрілки мають бути оснащені замикачами. Стрілочні тяги та
замикачі повинні бути відрегульовані так, щоб пір'я стрілок під час
переведення щільно прилягало до рамної рейки або контррейки і виключало
можливість положення пера "врозріз". Примітка. На зашерстних стрілках
допускається одностороння фіксація пера.
2.2.4.22. Під час укладання вузлів перевищення головки зовнішньої рейки над
внутрішньою не обов'язкове. Зниження зовнішньої нитки проти внутрішньої не
дозволяється.
2.2.4.23. З'їзди (переходи) між трамвайними коліями, як правило, повинні
бути укладені відповідно до напряму основного руху. Укладання протишерстних
стрілок на з'їздах дозволяється тільки як виняток за умови відповідного
обгрунтування технічною комісією підприємства міського електротранспорту.
2.2.5. Додаткові норми для вузької колії
2.2.5.1. Ширина вузької колії на прямих ділянках, на кривих радіусом більше
75 м та на спецчастинах повинна бути 1000 мм, на кривих радіусом до 75 м
включно колія повинна бути розширена на 6 мм.
Відхилення від установленої ширини колії на прямих та кривих ділянках
шляху, а також на спецчастинах допускається:
збільшення - не вище 12 мм, а з урахуванням бокового зносу рейок на кривих
- не вище 15 мм;
звуження на прямих - не більше 4 мм та на кривих - не більше 2 мм.
2.2.5.2. Нормальна довжина шпал на вузькій колії повинна бути 2000 мм.
2.2.5.3. Найменша відстань між осями колій двоколійної лінії на прямих
ділянках - 2800 мм.
Найменша відстань між осями на кривих ділянках визначається залежно від
радіуса, виносу та звісу вагона шляхом спеціального розрахунку.
2.2.5.4. Перевищення зовнішньої рейки над внутрішньою на кривих ділянках
шляху повинні складати:
для радіусів до 40 м - 40 мм;
від 41 до 150 м - 30 мм;
від 151 до 500 м - 20 мм.
Відхилення від норм перевищення допускається до 25%.
2.2.6. Перехрещення залізничних колій. Мости, шляхопроводи, естакади
2.2.6.1. Перехрещення трамвайних ліній із залізничними коліями повинно
здійснюватись у різних рівнях (мостах, шляхопроводах, естакадах). Відстань
від рівня головок рейок до низу конструкцій мостів, шляхопроводів та
естакад, які перетинають трамвайні колії, повинна бути не менше 5 м. Для
наявних споруд вказана відстань допускається не менше 4,5 м.
2.2.6.2. Перехрещення в одному рівні трамвайних ліній із залізничними
коліями загальної мережі та зовнішніми під'їзними коліями не дозволяється,
за винятком перехрещення з неелектрифікованими під'їзними коліями
промислових підприємств за умови влаштування світлофорного регулювання, яке
виконується за дозволом виконавчого органу міської ради за узгодженням з
організаціями, у віданні яких перебувають залізничні та трамвайні колії, та
ДАІ. При цьому кут перехрещення повинен бути не менше 60 градусів.
Експлуатація наявних перехрещень трамвайних ліній із зовнішніми
неелектрифікованими під'їзними коліями дозволяється до їх переулаштування.
2.2.6.3. Перехрещення повинні відповідати проектній документації,
погодженій з ДАІ. Обладнання та обслуговування переїздів має здійснюватись
згідно з цими Правилами та вимогами спеціальної інструкції, розробленої
підприємством міського електротранспорту спільно з організаціями, які
експлуатують залізничні колії. Інструкція затверджується виконавчими
органами міських рад. Інструкцією, зокрема, повинні визначатися вимоги до
експлуатації перехрещення, взаємної сигналізації, освітлення, часу
користування перехрещенням, охорони та обладнання їх відповідними
огороджувальними сигналами.
2.2.6.4. Усі штучні споруди за своєю конструкцією та технічним станом не
повинні допускати сходження рухомого складу з рейок та забезпечувати
встановлену швидкість руху.
2.2.7. Утримання та технічне обслуговування колійного господарства
2.2.7.1. Утримання та ремонт трамвайних колій повинні виконуватися
відповідно до технічних умов, затверджених керівником підприємства міського
електротранспорту.
Роботи з догляду та ремонту колій повинні виконуватися із застосуванням
засобів механізації персоналом дистанцій (ділянок), колій за планом, який
затверджується начальником служби колії.
2.2.7.2. Реконструкція та капітальний ремонт колій здійснюються відповідно
до затвердженої проектної документації спеціалізованими
ремонтно-будівельними дільницями або бригадами із застосуванням необхідних
машин та механізмів. Виготовлення та ремонт обладнання колійного
господарства, інструменту та засобів механізації, а також кривих та
вузлових елементів мають виконуватися у спеціалізованих майстернях.
2.2.7.3. Для оперативного відновлення колії після сходження вагонів з рейок
та для інших непередбачених випадків організовуються пункти швидкої
технічної допомоги та чергові аварійно-відновні бригади, які повинні бути
укомплектовані досвідченим ремонтним персоналом та забезпечені
транспортними засобами, механізмами, матеріалами, інструментом і засобами
зв'язку.
2.2.7.4. З колій та колійних споруд повинні вчасно видалятися бруд, листя,
сміття, вода і сніг.
Обов'язки щодо очищення трамвайних колій та колійних споруд, прибирання
пасажирських майданчиків та догляду за прилеглими територіями покладаються
на міські комунальні служби та підприємство міського електротранспорту з
розподілом меж відповідальності згідно з рішеннями виконавчих органів
міських рад.
2.2.7.5. Рейки на кривих ділянках колії радіусом до 200 м на всіх ділянках
колії, за винятком кривих на ухилах або перед пунктами зупинок, повинні
змащуватися згідно з періодичністю та нормами витрат мастильних матеріалів,
затвердженими керівником підприємства міського електротранспорту. Тип
мастильних матеріалів повинен погоджуватися з органами екологічного
нагляду.
2.2.7.6. Для забезпечення безперебійного та безпечного руху трамвайних
поїздів колії та колійне господарство повинні оглядатися робітниками та
технічним персоналом служби колії за затвердженим начальником служби
графіком.
Обов'язково перевіряються: стан рейок та рейкових кріплень;
ширина колії на прямих та кривих ділянках та на спеціальних частинах;
стан шпал;
перевищення зовнішньої рейки над внутрішньою;
наявність просідань та перекошень колії;
стан збірних та зварних стиків (збіг робочих кантів, щільність кріплення,
цільність зварних стиків, справність електричних стикових з'єднань);
справність спеціальних частин (стрілок, хрестовин, компенсаторів);
якість очищення рейок, рейкового полотна, кюветів, каналів водовідведення
та приймальних дощових колодязів, розташованих поблизу трамвайної колії;
якість змащування рейок на кривих ділянках колії;
якість дорожнього покриття у межах трамвайної колії.
2.2.7.7. Не дозволяється експлуатація рейок із зносом, що перевищує норми,
наведені у таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
------------------------------------------------------------------
| Вид зносу рейок | Тип рейок | Допустимий знос, мм |
|----------------------------------------------------------------|
| Жолобчасті рейки |
|----------------------------------------------------------------|
|Вертикальний знос | Т-58 | 20 |
|головки | ТВ-65, Т-62 | 18 |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Боковий знос | ТВ-60, Т-58 | 18 |
|головки | ТВ-65, Т-60 | 18 |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Боковий знос губки | ТВ-60 | 10 |
| | ТВ-65 | 18 |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Одночасний знос | | |
|головки: | | |
|- вертикальний | ТВ-60, ТВ-65, | 16 |
| | Т-58, Т-62 | |
|- боковий | Т-58, ТВ-60 | 15 |
|----------------------------------------------------------------|
| Рейки залізничного типу |
|----------------------------------------------------------------|
|Вертикальний знос | Р-65, Т-62 | 22 |
|головки | Р-50, Р-43 | 20 |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Боковий знос | Р-65 | 22 |
|головки | | |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Боковий знос | - | 25 |
|контррейки | | |
------------------------------------------------------------------
Примітка.
Вертикальний знос головки вимірюється штангенциркулем по осі рейки, боковий
- на рівні робочого канта, губки - на рівні головки рейки. ( Таблиця 2.4
підпункту 2.2.7.7 пункту 2.2 в редакції Наказу Держбуду N 111 ( z0494-00 )
від 25.05.2000 )
2.2.7.8. Не дозволяється експлуатація дерев'яних шпал з механічним зносом
глибиною більш ніж 20 мм, з подовжньою тріщиною, яка сягає підошви рейки,
із значною гнилизною під підошвою рейки, а також залізобетонних із
наскрізними тріщинами або руйнуванням бетону у зоні закладних деталей.
2.2.7.9. Не дозволяється експлуатація спеціальних частин із сталевого литва
за наявності:
тріщин або злому пера;
зносу кріплення п'яти пера, коли перо має переміщення у вертикальній
площині більш ніж на 6 мм та у горизонтальній більш ніж на 4 мм;
виступу у накаті жолобу глухих стрілок більше 3 мм;
перевищення або зниження пера двоперих стрілок відносно рамної рейки більш
ніж на 4 мм;
перевищення пера одноперих стрілок відносно рамної рейки не менше 7 мм та
не більше 15 мм; ( Абзац шостий підпункту 2.2.7.9 пункту 2.2 із змінами,
внесеними згідно з Наказом Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
бокового зносу пера більш ніж на 12 мм. Примітка. Кінець пера повинен бути
не вище рівня рамної рейки.
2.2.7.10. Не дозволяється експлуатація збірних спецчастин за наявності:
тріщин або злому пера;
зносу кріплення п'яти пера, коли перо має переміщення у вертикальній
площині більш ніж на 7 мм та у горизонтальній - більш ніж на 5 мм;
перевищення або зниження пера стрілки відносно рамної рейки більше 6 мм;
бокового зносу пера більш ніж на 10 мм.
2.2.7.11. Поточний ремонт колії та колійних пристроїв проводиться, як
правило, без зупинки руху за умови дотримання правил безпеки руху та
можливості виконання робіт. Значні за обсягом та складністю роботи
виконуються після зупинки руху транспорту.
2.2.7.12. Якщо під час огляду колії та колійних пристроїв будуть виявлені
несправності, усунення яких вимагає обмеження швидкості руху, його можна
допустити тривалістю до 3 діб. Служба колії повинна повідомити про
обмеження швидкості службу руху для коригування розкладів. На триваліший
строк швидкість обмежується за розпорядженням керівника підприємства
міського електротранспорту згідно з п.4.4.2.2 цих Правил.
2.2.7.13. Трамвайні колії після капітального ремонту повинні прийматися в
експлуатацію спеціальною комісією, яка призначається керівником
підприємства міського електротранспорту, із складанням відповідного акта.
2.2.7.14. Місця проведення колійних робіт відгороджуються відповідно до
Правил техніки безпеки на міському електротранспорті та "РСТ УРСР 1966-86
Огородження дорожні переносні. Правила застосування".
2.2.7.15. У разі необхідності короткочасного закриття колії або зупинки
руху керівник служби колії повинен не пізніше ніж за один день до початку
робіт подати до служби руху заявку, долучивши до неї ескізну схему
розташування колій у місцях ремонту із зазначенням елементів, що підлягають
ремонту.
Час початку та закінчення робіт, які проводяться на коліях, повинен
контролюватися центральним диспетчером служби руху.
2.2.7.16. Якщо під час капітального ремонту або реконструкції колії рух
організовується за тимчасовими напрямками, відповідальність за безпеку
руху, пов'язану зі станом колії, несе керівник організації, яка здійснює
капітальний ремонт або реконструкцію.
2.2.7.17. Під час будівництва, реконструкції та ремонту колій, розташованих
на проїзній частині вулиць чи доріг, необхідно отримати у встановленому
порядку погоджений з ДАІ дозвіл (ордер) на виконання робіт.
2.2.8. Додаткові вимоги до колійного господарства ліній швидкісного трамвая
2.2.8.1. Конструкція колії на лініях швидкісного трамвая повинна
передбачати можливість безпечного руху трамвайних поїздів на прямих
горизонтальних ділянках з усталеною швидкістю 80 км/год.
2.2.8.2. На прямих та кривих ділянках ліній швидкісного трамвая повинні
застосовуватися температурно-напружені безстикові колії з довжиною ниток,
що відповідають довжині блок-ділянок.
2.2.8.3. Ширина колії на прямих ділянках та кривих радіусом більше 200 м
повинна бути 1521 мм при допустимих розширенні до 1527 та звуженні до 1520
мм. Дозволяється улаштування колії з шириною 1524 мм з допусками в сторону
розширення на 6 мм, а в сторону звуження - до 4 мм. Ширина колії
вимірюється на висоті 8 мм від поверхні головок рейок.
2.2.8.4. Поверхні катання рейок колії на прямих ділянках повинні бути на
одному рівні. На цих ділянках дозволяється перевищення однієї рейки над
другою на 4 мм. На мостах, естакадах, шляхопроводах довжиною більше 25 м, а
також у тунелях, на рампах та у вузлах поверхні катання повинні бути на
одному рівні. При довжині мосту, естакади, шляхопроводу менше 25 м
дозволяється перевищення однієї рейки над іншою на 4 мм, якщо це має місце
на суміжних прямих ділянках.
2.2.8.5. Стріли плавних горизонтальних відхилень за напрямком рихтувальної
нитки, вимірювані від 20-метрової хорди через кожні 10 м, на прямих
ділянках колії при швидкості до 60 км/год повинні бути не більше 15 мм, при
швидкості понад 60 км/год - не більше 10 мм.
2.2.8.6. Дозволяються плавні відхилення від проектного рівня поверхонь
катання рейкових ниток (обох чи однієї) на прямих ділянках при швидкості до
60 км/год не більше 20 мм, а при швидкості понад 60 км/год - не більше 10
мм на 1 м довжини. Якщо одна рейка перевищується над другою на 4 мм, відлік
ведеться від проектного рівня.
2.2.8.7. Криві ділянки колії повинні улаштовуватися з перевищенням
зовнішньої рейки над внутрішньою залежно від швидкості руху та радіусу
кругової частини кривої згідно з параметрами, зазначеними в табл. 2.5.
Таблиця 2.5
------------------------------------------------------------------
Радіус кругової |Підвищення зовнішньої рейки над внутрішньою (мм)
частини кривої, м|при швидкості руху в експлуатації, км/год
|------------------------------------------------
| 80 | 70 | 60 | 50 | 40 | 30 | 20
------------------------------------------------------------------
2000 40 30 25 15 10 0 0
1500 55 40 30 20 15 10 0
1200 70 55 40 25 15 10 0
1000 80 60 45 30 20 10 0
800 100 70 55 40 25 15 0
600 - 100 75 50 35 20 10
500 - - 90 65 40 25 10
400 - - 100 80 50 30 15
300 - - - 100 65 40 15
200 - - - - 100 55 25
100 - - - - - 100 50
Примітка. Перевищення може бути здійснене як підвищенням рівня
зовнішньої рейки, так і зниженням рівня внутрішньої
рейки на половину потрібної висоти з одночасним
підвищенням рівня зовнішньої рейки на ту ж величину.
Улаштування перехідних кривих на лініях швидкісного трамвая обов'язкове.
Відведення перевищення зовнішньої рейки виконується на ділянці перехідної
кривої. Збільшення ширини колії на кривих здійснюється за рахунок зміщення
внутрішньої рейки до центру кривої. Дозволяється робити розширення колії
зміщенням зовнішньої рейки ззовні кривої при встановленні контррейок на
обох нитках.
2.2.8.8. Розміщення стрілочних переводів та перехрещень на перегонах ліній
швидкісного трамвая не дозволяється.
На кінцевих станціях, виїздах на маршрут, на вузлах можуть застосовуватися
стрілочні переводи та хрестовини трамвайного типу з шириною колії 1524
(+4/-2) мм. Стрілки трамвайного типу повинні бути виконані з сталевого
литва з високомарганцевистої сталі. Перехідні криві повинні виготовлятися
із рейок ТВ-65 або ТВ-62 та з'єднуватися із стрілками зварюванням.
Стрілочні переводи та хрестовини повинні укладатися на основу з щебеню та
шпал. ( Абзац другий підпункту 2.2.8.8 пункту 2.2 із змінами, внесеними
згідно з Наказом Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
2.2.8.9. Не дозволяється експлуатація ліній швидкісного трамвая у разі
перевищення граничних значень зносу рейок на прямих та кривих ділянках,
зазначених у табл.2.6.
Таблиця 2.6
------------------------------------------------------------------
Тип рейки |Вертикальний| Боковий знос
|знос, мм |--------------------------------------
| | на кривих | на прямих
| |-------------------+------------------
| | головки | губки | головки | губки
------------------------------------------------------------------
Р65 22 22 6
Р50 20 20 6
Р43 20 20 6
ТВ60 20 18 10 6 6
Т-58
ТВ65 20 18 10
Т-62
контррейка 25 ( Таблиця 2.6 підпункту 2.2.8.9 пункту 2.2 із змінами,
внесеними згідно з Наказом Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
Примітки: 1. За умови експлуатації рухомого складу з колісними
парами, які мають висоту нової реборди 22 мм,
вертикальний знос головки рейок ТВ60, ТВ65 не повинен
бути більше 18 мм.
2. Величина зносу визначається: для вертикального -
поздовжньою віссю головки, для бокового - у площині
колії; знос губки рейок вимірюється на рівні поверхні
катання головки рейки.
На кривих ділянках дозволяється знос рейок, при якому сумарна величина
вертикального та половини бокового зносу не перевищує зазначену в таблиці
норму вертикального зносу. ( Абзац підпункту 2.2.8.9 пункту 2.2 в редакції
Наказу Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 ) Не дозволяється
хвилеподібний знос глибиною більше 1,5 мм.
2.2.8.10. Забороняється експлуатація стрілок та хрестовин за умови
перевищення граничних значень зносу, наведених у табл. 2.7.
Таблиця 2.7
------------------------------------------------------------------
Вид спеціальних | Допустимий знос, мм
частин |--------------------------------------------
| вертикальний | боковий
|----------------+---------------------------
|головка | перо | головка | губка | перо
------------------------------------------------------------------
Стрілки з рухомими
перами 15 5 12 12 6
Стрілки з глухими
гостряками 15 12 12 8
Хрестовини 15 20 18
2.2.8.11. Роботи з утримання, догляду, експлуатації та ремонту колії
повинні виконуватися відповідно до системи, затвердженої
Держжитлокомунгоспом України.
2.3. Колійні електрифіковані стрілочні переводи
2.3.1. Загальні вимоги
2.3.1.1. Для зміни напрямку руху застосовуються стрілочні переводи з
дистанційним управлінням та електричним приводом.
За способом управління автоматизовані стрілки поділяються на: керовані
водієм з кабіни вагона;
керовані з поста централізованого управління спеціально призначеними
особами (операторами);
програмно-керовані стрілки.
2.3.1.2. Усі стрілочні переводи повинні бути обладнані водовідвідними
засобами.
2.3.1.3. Стрілочний електропривід та електрообігрів, встановлені між
рейками, не повинні виступати над рівнем головки рейки.
2.3.1.4. Усі стрілочні переводи мають бути освітлені, щоб забезпечити їх
видимість у разі негоди та у темний час доби.
2.3.1.5. Негативний (мінусовий) полюс електрифікованих стрілок, які
живляться постійним струмом від контактної мережі трамвая, у підземній
своїй частині повинен бути виконаний кабелем з мідною жилою площею перетину
не менше 25 мм2 та надійно з'єднаним з рейкою. Забороняється
використовувати як негативний провідник заземлення конструкції.
2.3.1.6. Електроустаткування та електрообігрів електрифікованих стрілок
повинні мати подвійну ізоляцію відносно заземлених частин. Металеві шафи,
корпуси, кожухи та пульти електроустаткування стрілок, які розташовуються
на висоті менше 2,5 м від поверхні землі, мають бути заземлені.
2.3.1.7. Нормальним положенням керованих електрифікованих стрілок є
напрямок, який прийнято як основний для конкретного трамвайного
господарства (праве або ліве).
Дозволяється зберігати положення стрілок, керованих водієм, у напрямку
найбільшої інтенсивності руху незалежно від основного. На всіх стрілках
повинна передбачатись можливість їх ручного переведення.
2.3.1.8. Монтаж обладнання електрифікованих стрілок повинен відповідати
вимогам Правил влаштування електроустановок та Правил техніки безпеки на
міському електротранспорті.
2.3.2. Автоматизовані стрілки, керовані водієм з кабіни вагона
2.3.2.1. Переведення автоматизованої стрілки із кабіни водія може
виконуватися за допомогою спеціальних контактів, розташованих на
контактному проводі, або з використанням радіоуправління. Повернення
стрілки на основний напрямок після їх спрацьовування повинно відбуватися
автоматично.
2.3.2.2. Повітряні контакти, встановлені на контактному проводі, не повинні
порушувати механічної та електричної міцності елементів контактної мережі.
2.3.2.3. Забороняється перемикати секційні ізолятори контактної мережі
обладнанням електрифікованої стрілки. Повітряні контакти та приєднання
живлення від контактної мережі повинні розташовуватись на одному боці від
секційного ізолятора.
2.3.2.4. Автоматичні стрілки, розташовані на зворотних пунктах, у вузлах з
великою частотою руху трамвая, повинні бути обладнані системою
автоматичного блокування, яка не допускає можливості переведення стрілок
під поїздом.
2.3.2.5. На підходах до автоматизованої стрілки, керованої водієм, з
правого боку повинен бути встановлений покажчик з написом
"Автомат-стрілка".
2.3.2.6. Обладнання автоматизованих стрілок, встановлене на опорах
контактної мережі, стінах будинків або спеціальних колонках, не повинно
заважати рухові транспорту та пішоходів і бути надійно захищено від
несанкціонованого доступу.
2.3.3. Електрифіковані стрілки, керовані з поста централізованого
управління спеціально призначеними особами
2.3.3.1. Централізовані пости управління електрифікованими стрілками
повинні розташовуватися у місцях, які забезпечують нормальну видимість
стрілочного вузла та маршрутних покажчиків трамвайних поїздів.
2.3.3.2. Розташування та конструкція централізованих постів повинні
забезпечувати безпеку осіб, які управляють стрілками, і не заважати рухові
транспорту та пішоходів.
2.3.3.3. Всі централізовані стрілки повинні бути обладнані системою
автоматичного блокування, яка не допускає можливості переведення стрілок
під час руху поїзда та світлофорною сигналізацією згідно з цими Правилами.
2.3.3.4. Пости централізованого керування стрілками повинні бути обладнані
пультами зі світловою сигналізацією, що відображає положення стрілок та
роботу системи блокування.
2.3.3.5. Забороняється користуватися пультом управління в разі несправності
системи автоматичного блокування або світлової сигналізації.
2.3.3.6. Приміщення центрального поста керування повинно відповідати
вимогам санітарних норм. Допускається використання приладів
електрообігрівання за умови дотримання вимог Правил влаштування
електроустановок, Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок
споживачів та Правил техніки безпеки на міському електротранспорті.
2.3.4. Програмно-керовані стрілки
2.3.4.1. Програмно-керовані стрілки переводяться у потрібне положення
залежно від маршруту проходження трамвайного поїзда. Обладнання
програмно-керованих стрілок повинно передбачати блокування переведення під
час перебування на стрілці трамвайного поїзда.
2.3.4.2. Обладнання програмно-керованої стрілки повинно забезпечувати
надійне сприйняття сигналу з трамвайного поїзда, що підходить до стрілки,
за будь-яких метеорологічних умов і рівнів радіоперешкод, магнітних та
електростатичних полів.
2.3.4.3. У разі можливих несправностей обладнання програмного керування
повинно передбачати світлову сигналізацію для водіїв трамвайних поїздів.
2.3.4.4. Обладнання програмно-керованих стрілок повинно розташовуватись у
шафах, що встановлюються у недоступних для пішоходів місцях.
2.3.4.5. Живлення пристроїв програмно-керованих стрілок може здійснюватись
від контактного проводу з дотриманням вимог Правил влаштування
електроустановок. Дозволяється живлення від вуличних мереж змінного струму.
2.3.5. Утримання та технічне обслуговування електрифікованих стрілочних
переводів
2.3.5.1. Технічне обслуговування та ремонт електрифікованих стрілок повинні
проводитися за графіком та інструкцією, затвердженими керівником
підприємства міського електротранспорту.
2.3.5.2. Технічне обслуговування та ремонт електрифікованих стрілок можуть
виконувати працівники, які мають відповідну групу допуску до робіт в
електроустановках та пройшли спеціальне навчання.
2.3.5.3. У разі несправності системи автоматичного блокування дистанційне
керування стрілкою повинно бути вимкнено, а управління стрілками
виконується вручну.
2.4. Дороги
2.4.1. Рух тролейбусів здійснюється на міських вулицях та дорогах
загального користування, що мають асфальтне, брукове, бетонне покриття,
розраховане на максимально допустиме осьове навантаження тролейбуса.
Тролейбусний рух дозволяється без обмеження на вулицях та дорогах з ухилом
не більше 80%. Допускається експлуатація тролейбусів у разі місцевого
збільшення ухилу до 90% на довжині не більше 30 м. На ухилах понад 80%
можуть експлуатуватися тролейбуси, конструкція яких спеціально розрахована
на роботу в таких умовах.
2.4.2. Ширина проїзної частини вулиць та доріг, на яких дозволено рух
тролейбусів, повинна бути:
не менше 20 м, якщо на вулиці прокладено трамвайні колії; не менше 10,5 м
на вулицях без трамвайного руху.
За дозволом органів ДАІ дозволяється експлуатація тролейбусів на вулицях з
шириною проїзної частини до 6 м, якщо на них немає наскрізного руху
автотранспорту.
2.4.3.Дорожнє покриття повинно бути рівним, без виступів та западин.
Розміщення опор, павільйонів, кіосків та інших споруд, дерев та чагарників
поза проїзною частиною не повинно перешкоджати видимості. У зимовий період
проїзна частина повинна своєчасно оброблятися протиожеледними матеріалами
силами підрозділів дорожньо-експлуатаційної служби міста. Контроль за
посипанням доріг покладається на службу руху підприємства міського
електротранспорту та на відповідні підрозділи місцевої державної
адміністрації, органу місцевого самоврядування.
2.4.4. Дорожня розмітка, дорожні знаки, система зовнішнього освітлення
доріг, на яких експлуатується міський електротранспорт, повинні відповідати
вимогам державних стандартів та Правилам дорожнього руху України (
1094-93-п ).
2.5. Ремонтно-експлуатаційні депо, вагоно-, тролейбусоремонтні заводи та
майстерні
2.5.1.Ремонтно-експлуатаційні депо повинні мати території та виробничі
потужності, що забезпечують проведення технічного обслуговування, ремонту
та зберігання рухомого складу, ремонтні заводи (майстерні) - для ремонту
трамвайних вагонів, тролейбусних машин та агрегатів, а також виготовлення
деталей та запчастин.
2.5.2. Будівлі, споруди, обладнання та оснащення цехів, дільниць та інших
виробничих і допоміжних підрозділів повинні відповідати чинним Будівельним
нормам і правилам, виробничій програмі підприємств, а також вимогам
технічної естетики та ергономіки.
2.5.3. Технічне обслуговування та ремонт технологічного обладнання
підприємств повинно проводитися у плановому порядку відповідно до технічних
умов та інструкцій з експлуатації цього обладнання.
2.5.4. Територія підприємства повинна бути упорядкована, озеленена,
відгороджена та освітлена, мати розмітку, що визначає порядок розташування
та пересування рухомого складу, переходи для робітників та протипожежні
проїзди.
2.5.5. Будівлі, споруди, обладнання і територія підприємств повинні
утримуватися в належному порядку та охоронятися.
2.5.6. На території підприємств на видному місці повинні бути розміщені
план розташування рухомого складу, схема руху транспорту та пішоходів.
2.5.7. У цехах та на дільницях на видних місцях повинні бути вивішені
правила внутрішнього трудового розпорядку, інструкції з техніки безпеки,
виробничої санітарії та протипожежні засоби, що відповідають характерові
робіт у даному підрозділі, а також схема аварійної евакуації.
2.6. Споруди та устаткування кінцевих станцій, пунктів зупинок
2.6.1. Пункти зупинок
2.6.1.1. Залежно від характеру та величини пасажирообороту пункти зупинок
поділяються на:
постійні;
тимчасові, на яких трамвайні вагони або тролейбуси зупиняються у
встановлені періоди доби та дні тижня;
технічні, на яких посадка та висадка пасажирів забороняється.
2.6.1.2. Розміщення пунктів зупинок повинно визначатися за результатами
співставлення кількох варіантів з урахуванням вимог безпеки, мінімальних
витрат часу пасажирів на трудове пересування та максимуму експлуатаційної
швидкості і затверджуватися виконавчими органами міських рад.
Розміщення пунктів зупинок повинно відповідати вимогам чинних будівельних
норм. Пункти зупинок трамвая, як правило, слід розміщувати на прямих
ділянках колії з поздовжнім ухилом не більше 30 %о. В утруднених умовах
допускається розміщувати пункти зупинок на внутрішніх ділянках кривих
радіусом не менше 100 м, а також на ухилах до 40 %о. Пункти зупинок
тролейбуса, як правило, слід розміщувати на прямих ділянках вулиць (доріг)
з поздовжнім ухилом не більше 40 %о на відстані не менше 20 м за
перехрестям. В утруднених умовах допускається розміщувати пункти зупинок на
кривих ділянках радіусом не менше 100 м. ( Абзац другий підпункту 2.6.1.2
пункту 2.6 в редакції Наказу Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
2.6.1.3. Пункти зупинок повинні відповідати Правилам розміщення та
обладнання зупинок міського електричного та автомобільного транспорту,
затверджених наказом від 15.05.95 N 21 (z0160-95 ) БДН 360-92.
2.6.1.4. На пунктах зупинок повинні бути встановлені інформаційно-вказівні
знаки з нанесеними умовними зображеннями рухомого складу, назвами зупинок
та інформацією про номери маршрутів, час початку та закінчення роботи,
інтервали руху транспорту.
Якщо інтервал руху більше 15 хвилин, замість інтервалу зазначається час
відправлення.
Інформація на пунктах зупинок міжміського та приміського транспорту повинна
містити назву зупинки, початкового та кінцевого пунктів та час
відправлення.
У верхній частині інформаційно-вказівного знаку, над умовним зображенням
рухомого складу, необхідно зазначити назву організації, що відповідає за
санітарний стан даного пункту.
Інформація про зміни порядку руху у вихідні та святкові дні повинна
подаватися у вигляді примітки до основної інформації.
2.6.1.5. Назви пунктів зупинок та інші тексти на інформаційному полі та
інформаційній табличці повинні бути виконані українською мовою.
Дозволяється дублювання назв російською та іншими мовами відповідно до
чинного законодавства.
2.6.1.6. Усі деталі та збірні одиниці знаків пунктів зупинок та
інформаційних табличок повинні бути виготовлені з антикорозійних матеріалів
та мати захисне покриття.
2.6.1.7. Розміщення, освітлення та розміри інформаційних написів на знаках
та табличках пунктів зупинок повинні забезпечувати можливість розрізняти
інформацію на відстані до 30 м.
2.6.2. Кінцеві пасажирські станції
2.6.2.1. Кінцеві станції поділяються на розпоряджувальні, де здійснюються
оперативне керівництво і облік виконаного руху, та технічні, де
здійснюється тільки контроль за рухом.
2.6.2.2. Утримання розпоряджувальних та технічних кінцевих станцій,
проміжних контрольних пунктів, поточний та плановий їх ремонти покладаються
на підрозділи підприємства міського електротранспорту.
2.6.2.3. На кожному маршруті повинно бути не менше однієї кінцевої станції.
Межі кінцевої станції встановлюються наказом керівника підприємства
міського електротранспорту. За тривалості оборотного рейсу понад 1,5 години
на іншому кінці маршруту повинно бути приміщення, обладнане санвузлом.
2.6.2.4. На кінцевих станціях повинні бути:
колії або ділянка для прийому, обгону, ремонту за заявками водіїв та
відстою трамвайних вагонів і тролейбусів;
службові, санітарно-побутові приміщення, приміщення для приймання гарячої
їжі та короткотривалого відпочинку поїзних бригад і обслуговуючого
персоналу, павільйон для пасажирів;
гучномовні установки.
2.6.2.5. Приміщення кінцевих станцій, як правило, повинні будуватися за
типовими проектами.
Тимчасово, до закінчення будівництва типової споруди, дозволяється
розміщення кінцевих станцій у житлових будинках з обладнанням окремого
входу та дотриманням вимог цих Правил.
2.6.2.6. Колії та посадочні майданчики кінцевих станцій у темний час доби
повинні бути освітлені.
2.6.2.7. На кінцевій станції повинен бути необхідний запас піску для
поповнення пісочниць рухомого складу.
2.6.2.8. Обов'язкова візуальна інформація пасажирської станції міжміського
сполучення повинна наноситися на таблиці, схеми, покажчики та містити:
план пасажирської станції;
схему маршрутів;
розклад руху із зазначенням номерів платформ;
таблиці вартості проїзду та перевезення багажу;
правила перевезення пасажирів та багажу;
схему розташування та нумерацію місць у рухомому складі різних моделей;
покажчики та довідкові таблиці з інформацією про місце розташування та
порядок роботи службових приміщень станції.
2.6.2.9. Крім обов'язкової інформації, на пасажирській станції може бути
розміщена додаткова інформація (розклад руху інших видів транспорту, адреси
та номери телефонів готелів і т.п.).
2.6.2.10. Написи на таблицях, розкладах повинні бути виконані українською
мовою. Дозволяється дублювання інформації іншими мовами, прийнятними для
населення.
2.6.2.11. Довідкові таблиці повинні прикріплюватись безпосередньо на
станціях або в місцях розміщення відповідних служб пасажирських станцій на
висоті 1,5-2,0 м від рівня підлоги.
Розмір, колір таблиць, схем, покажчиків пасажирської станції повинні
встановлюватись з урахуванням загального компонування, розмірів споруди, її
архітектурних особливостей.
2.7. Споруди та устаткування системи електропостачання трамвая та
тролейбуса
2.7.1. Загальні відомості
2.7.1.1. До системи електропостачання трамвая та тролейбуса належать
кабельні та повітряні лінії первинного електропостачання, тягові
підстанції, які приймають змінний струм і перетворюють його на постійний,
кабельні та повітряні лінії постійного струму й контактні мережі.
2.7.1.2. Експлуатацію, технічне обслуговування, планово-попереджувальні та
непланові ремонти, реконструкцію та розвиток системи електропостачання
здійснює електротехнічний і допоміжний персонал електрогосподарства. Повне
управління здійснює керівництво відповідного структурного підрозділу
підприємства.
2.7.1.3. Завданнями персоналу електрогосподарства є:
забезпечення безперебійного електропостачання трамваїв та тролейбусів;
розроблення та здійснення заходів щодо зниження витрат енергії в пристроях
електропостачання, зниження собівартості перетворення електроенергії;
забезпечення надійної та безпечної роботи пристроїв системи
електропостачання, виконання заходів захисту підземних споруд від блукаючих
струмів;
навчання персоналу;
розроблення необхідної технічної документації;
подання звітності в порядку підпорядкування.
2.7.1.4. Електротехнічний персонал електрогосподарства за рівнем підготовки
повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів щодо влаштування
і експлуатації електроустановок. У процесі виконання службових обов'язків
електротехнічний персонал повинен керуватися цими Правилами, Правилами
техніки безпеки на міському електротранспорті та посадовими інструкціями.
2.7.2. Перетворювальні тягові підстанції
2.7.2.1. Основні вимоги до устаткування, його утримання та технічного
обслуговування
2.7.2.1.1. Ці Правила поширюються на трамвайні, трамвайно-тролейбусні та
тролейбусні тягові підстанції. Тягові підстанції повинні відповідати
вимогам:
Правил влаштування електроустановок (ПВЕ);
Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки
безпеки при експлуатації електроустановок споживачів;
нормативно-технічної документації на проектування систем електропостачання
трамвая та тролейбуса;
заводів-виготівників обладнання щодо встановлення та режиму його
експлуатації;
правил пожежної безпеки;
правил промислової санітарії та охорони навколишнього середовища;
цих Правил;
чинних будівельних норм. ( Підпункт 2.7.2.1.1 пункту 2.7 доповнено абзацом
згідно з Наказом Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
2.7.2.1.2. За умовами надійності електропостачання міський електричний
транспорт належить до першої категорії споживачів електроенергії.
2.7.2.1.3. Зовнішнє електропостачання тягових підстанцій повинно
здійснюватися не менш ніж по двох вводах від двох незалежних джерел
(розподільних пристроїв електричних станцій, районних або міських
розподільних підстанцій). У разі живлення тягової підстанції по одному
вводу від розподільного обладнання об'єкта зовнішнього електропостачання, а
по іншому - від суміжної тягової підстанції технічні параметри зовнішньої
лінії живлення повинні бути розраховані на робочу потужність обох тягових
підстанцій.
Допускається (крім випадків живлення ділянок із складними умовами
експлуатації) живлення тягової підстанції при децентралізованій схемі
електропостачання по одному вводу за умови, що у разі виходу з ладу цього
живлення або вимикання напруги з боку джерела живлення навантаження цієї
підстанції може бути передано на інші суміжні тягові підстанції без
порушення режиму електропостачання та скорочення кількості рухомого складу.
2.7.2.1.4. Кожна електротягова підстанція системи енергопостачання повинна
мати резерв потужності, що забезпечує надійне електропостачання мережі
трамвая (тролейбуса) при виході з ладу найбільшого за потужністю випрямного
агрегату. Це досягається наявністю резервного випрямного агрегату на даній
електротяговій підстанції або резервом потужності в агрегатах сусідніх
електротягових підстанцій, якщо передбачена можливість передачі
навантаження в мережі на ці підстанції. ( Підпункт 2.7.2.1.4 пункту 2.7 в
редакції Наказу Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
2.7.2.1.5. Споживачі електроенергії власних потреб тягової підстанції
повинні мати, крім основного, ще й резервне джерело живлення.
2.7.2.1.6. Як резервне джерело живлення може бути використаний незалежний
ввід від стаціонарних розподільних міських мереж 380/220 В.
2.7.2.1.7. Витрати споживаної електричної енергії фіксуються
експлуатаційним персоналом за показаннями контрольних електролічильників.
Витрати електроенергії на власні потреби тягових підстанцій повинні
визначатися на вторинних обмотках трансформаторів власних потреб та на
вводі від міських розподільних мереж.
2.7.2.1.8. Перетворювальні агрегати повинні забезпечувати сталу паралельну
роботу.
2.7.2.1.9. Допускається відкрита установка силових трансформаторів за умови
виконання відповідних заходів безпеки. Територія тягових підстанцій повинна
огороджуватися.
Рівень шуму від працюючого обладнання тягової підстанції не повинен
перевищувати значень, передбачених нормативними документами для промислових
підприємств, а також нормативи шуму у житлових будинках та на території
житлової забудови.
2.7.2.1.10. Нові та капітально відремонтовані трансформатори до подачі
напруги повинні бути оглянуті та випробувані відповідно до норм випробувань
електричного обладнання та апаратів електроустановок споживачів.
2.7.2.1.11 Стійкість до перевантажень перетворювальних агрегатів підстанції
повинна бути встановлена експлуатаційними інструкціями з урахуванням
допустимих перевантажень, визначених заводами-виготівниками для силових
трансформаторів та перетворювальних пристроїв.
2.7.2.1.12. Електропостачання ліній тролейбуса, звичайного та швидкісного
трамвая, депо, вагоноремонтних заводів та майстерень постійним струмом
повинно здійснюватися через самостійні постачальні лінії, обладнані
автоматичними вимикачами або керованими перетворювачами, які забезпечують
захист від струмів короткого замикання та перевантаження.
2.7.2.1.13. Тролейбусні тягові підстанції, які працюють у системі
електропостачання з ізольованими від землі полюсами, повинні бути обладнані
пристроями контролю ізоляції кожного з полюсів, а також захисту від
пошкодження ізоляції між обмотками високої та низької напруги силового
трансформатора.
Електричні кола негативного (мінус) полюса тягової мережі тролейбуса
стосовно заходів безпеки прирівнюються до мережі позитивного (плюс) полюса.
2.7.2.1.14. На кожній з живильних ліній повинен бути встановлений
амперметр. Лінії, які мають зв'язок з іншими підстанціями, обладнуються
амперметрами з двобічною шкалою. ( Абзац перший підпункту 2.7.2.1.14 пункту
2.7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від
25.05.2000 )
Контрольно-вимірювальні прилади повинні бути установлені таким чином, щоб
під час визначення їх показань не допускалась можливість випадкового дотику
до частин, які перебувають під напругою.
Релейний захист, обладнання автоматики та телемеханіки на тягових
підстанціях повинні забезпечити надійну роботу системи електропостачання.
2.7.2.1.15. Всі тягові підстанції, які будуються та реконструюються, мають
бути обладнані пристроями захисту, автоматики та телемеханіки.
У разі повної автоматизації тягової підстанції повинно передбачатися:
автоматичне вмикання резервного (АВР) вводу 6-10 кВ у разі знімання напруги
на робочому вводі;
АВР перетворювальних агрегатів - за умови перевантаження робочих агрегатів
або автоматичного вимикання від пристроїв захисту, за винятком захисту від
замикань на землю струмопровідних елементів обладнання, які перебувають під
напругою 600 В;
АВР джерел живлення власних потреб змінного та постійного струму у разі
зникнення напруги робочих джерел;
автоматичне повторне вмикання (АПВ) вимикачів позитивних ліній 600 В за
автоматичного вимикання струмів перевантаження та коротких замикань.
Управління лінійним автоматом повинно передбачати блокування вмикання після
двократного невдалого АПВ та його деблокування оперативним персоналом
підстанції або з диспетчерського пункту при телеуправлінні;
сигналізація стану обладнання та звукова сигналізація у разі несправностей
та автоматичного вимикання обладнання.
За умов повного телекерування з районного або центрального диспетчерського
пункту повинні здійснюватися:
повна автоматизація тягової підстанції;
телекерування вимикачами вводів 6-10 кВ;
керування перетворювальними агрегатами;
керування лінійними та запасними автоматичними вимикачами, а також
роз'єднувачами розподільного обладнання +600 В;
телесигналізація на районні та центральні диспетчерські пункти про стан
обладнання.
2.7.2.1.16. Допускається паралельна робота підстанцій за умови забезпечення
захисту тягової мережі від струмів короткого замикання, а також у разі:
відсутності зон малих струмів короткого замикання та замикання на землю у
тролейбусних тягових мережах без заземлення;
наявності надійного захисту підземних споруд від блукаючих струмів.
На ділянках швидкісного трамвая, які проходять у тунелях, паралельна робота
суміжних підстанцій, як правило, не дозволяється.
2.7.2.1.17. Середня втрата напруги у ланцюгах від тягової підстанції до
струмоприймача рухомого складу на будь-якій секції контактної мережі за
планової частоти руху не повинна перевищувати 15% номінальної напруги на
шинах.
У вимушених режимах короткочасна розрахункова максимальна втрата напруги не
повинна перевищувати 170 В.
2.7.2.1.18. Тягові підстанції повинні бути захищені від атмосферних
перенапруг з боку контактної мережі у всіх випадках, якщо її ділянки
проходять по відкритій і незабудованій місцевості (вилітні лінії) або по
вулицях з малоповерховими будинками та однобічною забудівлею.
2.7.2.1.19. На вхідних дверях та внутрішніх стінах камер силових
трансформаторів, на камерах розподільних пристроїв 6-10 кВ та 600 В, шафах
з обладнанням, щитах, панелях керування тощо повинні бути написи із
зазначенням диспетчерського (оперативного) найменування апаратів та
приєднань, яке повинно бути єдиним для всіх підстанцій.
На приводах комутаційних апаратів, кнопках та ключах управління повинні
бути написи, які вказують положення апарата.
Апарати вторинної комутації, які перебувають під напругою 600 В, повинні
бути позначені написом "600 В" або знаком електричної небезпеки.
2.7.2.2. Тягові підстанції: утримання та технічне обслуговування
2.7.2.2.1. Утримання та технічне обслуговування обладнання тягових
підстанцій повинно здійснюватися відповідно до цих Правил, Правил технічної
експлуатації електроустановок споживачів, Правил техніки безпеки при
експлуатації електроустановок та інструкцій, затверджених керівником
електрогосподарства.
2.7.2.2.2. Тягові підстанції повинні бути обладнані надійними засобами
зв'язку з диспетчером електрогосподарства та районними диспетчерськими
пунктами телекерування тяговими підстанціями, у разі їх відсутності - з
особою, відповідальною за оперативне керівництво об'єктами
електрогосподарства.
2.7.2.2.3. На кожній підстанції, що обслуговується, та районному
диспетчерському пункті повинен бути комплект документації, який містить: (
Абзац перший підпункту 2.7.2.2.3 пункту 2.7 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
принципову однолінійну схему тягової підстанції та комплект схем вторинної
комутації пристроїв управління, автоматики та телемеханіки;
схему зовнішнього електропостачання тягової підстанції;
схему району тягової мережі трамвая та тролейбуса із зазначенням місць
розташування секційних ізоляторів, ліній позитивного і негативного
потенціалу напругою 600 В;
оперативний (експлуатаційний) журнал;
списки осіб, які мають право одноосібно оглядати обладнання тягових
підстанцій, та осіб, які мають право віддавати оперативні розпорядження та
вести переговори з диспетчерським персоналом;
посадові та експлуатаційні інструкції;
список телефонів оперативного зв'язку з відповідним персоналом об'єктів
служби електрогосподарства та підприємства електротранспорту;
правила техніки безпеки;
правила гасіння пожежі;
правила надання першої допомоги у разі нещасних випадків.
Оперативний (експлуатаційний) журнал використовується для запису у
хронологічному порядку: часу прийому та здачі зміни, вказівок та
розпоряджень керівного персоналу, виконаних перемикань, розпоряджень про
допуск до роботи персоналу, який проводив на підстанції
ремонтно-налагоджувальні роботи, відомостей про зміну режиму роботи
обладнання, апаратури захисту та автоматики, зміни у схемах секціонування
та живлення тягової мережі, переліку та обсягів виконаної роботи під час
ліквідації аварій та пошкоджень тощо.
Крім того, на кожній підстанції повинні бути:
запчастини, комплект інструменту та переносних плакатів з техніки безпеки,
протипожежний інвентар за встановленою службою електрогосподарства
номенклатурою;
два комплекти ключів від дверей всіх приміщень тягової підстанції, один з
яких (резервний) повинен зберігатися у спеціальній запломбованій металевій
шафі, а другий - у відповідальної особи на підстанції або на районному
диспетчерському пункті;
аптечка з медикаментами.
2.7.2.2.4. На кожному районному диспетчерському пункті та на центральному
диспетчерському пункті повинні бути: ( Абзац перший підпункту 2.7.2.2.4
пункту 2.7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держбуду N 111 ( z0494-00
) від 25.05.2000 )
правила внутрішнього розпорядку електрогосподарства;
посадові та експлуатаційні інструкції для диспетчерського персоналу;
графіки планово-попереджувальних ремонтів усіх об'єктів системи
електропостачання трамвая та тролейбуса;
схеми зовнішнього електропостачання усіх тягових підстанцій;
схеми ліній трамвая та тролейбуса із зазначенням розташування тягових
підстанцій, секційних ізоляторів та пунктів підключення позитивних і
негативних ліній 600 В;
( Абзац сьомий підпункту 2.7.2.2.4 пункту 2.7 вилучено на підставі Наказу
Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів;
Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів;
комплект ключів від вхідних дверей усіх тягових підстанцій на
телекеруванні.
Ключі від шаф, де зберігаються комплекти ключів підстанцій, повинні бути в
оперативного виїзного персоналу та осіб, що мають право одноособового
огляду підстанцій.
2.7.2.2.5. Оперативно-технічний персонал тягових підстанцій повинен
забезпечувати:
контроль за станом та режимом роботи всього обладнання;
проведення оперативних перемикань;
підготовку робочих місць для ремонтних бригад, допуск їх до роботи, нагляд
під час роботи.
2.7.2.2.6. Усі роботи, пов'язані з перемиканням у розподільних пристроях, а
також з режимом роботи обладнання, оперативний та ремонтний персонал
повинен виконувати з відома або за вказівками чергового диспетчера. Порядок
та обсяг робіт, а також час виконання можуть бути передані телефоном із
записом в оперативному журналі підстанції. Роботи, зазначені в наряді,
дозволяється виконувати тільки після перевірки наряду черговим диспетчером
та його дозволу з відповідним записом в оперативному журналі
диспетчерського пункту.
Список осіб, які мають право виконувати оперативні перемикання,
затверджується керівником електрогосподарства.
Усі перемикання, які проводяться більш ніж на одному приєднанні
розподільного обладнання напругою 6-10 кВ, повинні виконувати за бланком
оперативних перемикань дві особи: одна особа безпосередньо здійснює
перемикання, а інша контролює правильність та послідовність операцій. Бланк
перемикання заповнює особа з оперативного персоналу, яка безпосередньо
проводить перемикання. Після заповнення його перевіряє контролююча особа.
Бланк підписують контролююча особа та особа, яка виконуватиме перимикання.
Контролюючою особою під час виконання перемикань є старший за посадою.
Відповідальність за правильність перемикань покладається у всіх випадках на
обох осіб, які проводять ці операції.
Перемикання в електроустановках напругою 6-10 кВ та у розподільному
обладнанні постійного струму напругою 600 В, які мають діюче блокування
роз'єднувачів від неправильних операцій у процесі перемикання на одному
приєднанні, а також на щитах власних потреб тягової підстанції дозволяється
виконувати оперативному персоналу одноосібно без заповнення бланків
перемикань, але із записом в оперативному журналі.
Якщо розподільні пристрої не обладнані (або обладнані не повністю) засобами
блокування, перемикання повинні виконувати дві особи за бланком
перемикання.
Перемикання в розподільному обладнанні повинно здійснюватися в такому
порядку:
особа, яка отримує розпорядження про перемикання, зобов'язана записати
завдання в оперативний журнал, повторити його та встановити за однолінійною
схемою тягової підстанції порядок проведення операцій;
якщо перемикання виконується двома способами, особа, яка отримала
розпорядження, зобов'язана роз'яснити іншій особі, яка бере участь у
перемиканні, порядок та послідовність операцій за схемою;
у разі виникнення сумнівів щодо послідовності операцій перемикання слід
припинити і послідовність дій перевірити за схемою.
Обсяг завдання з оперативних перемикань визначає оперативний персонал
вищого рівня та диспетчер.
Якщо виявлено несправності блокування вимикача з роз'єднувачем, персонал
повинен повідомити про це старшій за посадою особі з оперативного персоналу
або диспетчеру. Виконувати перемикання з тимчасовим зняттям блокування
дозволяється тільки за умови наявності дозволу та у присутності особи, яка
дає цей дозвіл.
2.7.2.2.7. На тягових підстанціях з постійним черговим персоналом
обладнання, яке було у ремонті або у випробуванні, вмикається під напругу
тільки після приймання його оперативним персоналом від відповідного
керівника або виконавця робіт та дозволу чергового диспетчера або особи,
яка виконує його обов'язки.
У разі відсутності чергового персоналу порядок вмикання обладнання
встановлюється інструкціями, які затверджуються керівником
електрогосподарства.
Роботи на тягових підстанціях, пов'язані із зняттям напруги на контактній
мережі, повинні бути узгоджені із службою руху підприємства міського
електротранспорту та виконавчим органом міської ради.
2.7.2.2.8. Якщо у розподільному обладнанні 6-10 кВ немає вимикача,
дозволяється вмикати та вимикати роз'єднувачами:
справні вимірювальні трансформатори напруги;
трансформатори потужністю до 750 кВА на холостому ходу;
збірні шини розподільного обладнання на холостому ходу;
навантаження лінії негативного потенціалу живлення 600 В за наявності
паралельно працюючого іншого кабелю;
кабельні лінії без навантаження та у разі відсутності замикання на землю
залежно від робочої напруги, довжини та перетину кабелю (див.табл.2.8).
Таблиця 2.8
------------------------------------------------------------------
Перетин кабелю, | Довжина кабелю, км
кв.мм |----------------------------------------------
| Робоча напруга, кВ
|----------------------------------------------
| 6 | 10
------------------------------------------------------------------
240 3,9 1,2
185 4,3 1,2
150 4,5 1,2
120 4,9 1,4
90 5,4 1,5
70 5,7 1,7
2.7.2.2.9. При автоматичному вимиканні перетворювального агрегату від
газового захисту силового трансформатора, захисту від замикання на землю
струмопровідних елементів постійного струму 600 В або у разі невмикання
резервного агрегату від пристроїв АВР агрегат може бути включений тільки
після виявлення та усунення причин вимикання.
У разі автоматичного вимикання лінійного вимикача 600 В, не обладнаного АПВ
та струмочасозалежним захистом від короткого замикання, оперативному
персоналу до отримання інформації про стан тягової мережі вмикання
дозволяється провести один раз через 0,5 хвилини, другий - через 3 хвилини.
При автоматичному вимиканні та блокуванні лінійного вимикача 600 В,
обладнаного АПВ, оперативному персоналу до отримання інформації про стан
тягової мережі дозволяється зробити одне пробне вмикання через 0,5 хвилини
- для вимикачів, не обладнаних струмочасозалежним або іншим захистом від
малих струмів короткого замикання, і через 3-4 хвилини - для вимикачів з
таким захистом.
2.7.2.2.10. Струм вставки лінійного вимикача повинен бути вибраний в
залежності від довжини ділянки контактної мережі та частоти руху. Якщо
вставка вимикача перевищує найменше значення струму короткого замикання, то
вимикач повинен бути обладнаний додатковим захистом для запобігання
відпалюванню контактного проводу. Вставка струму запасного вимикача повинна
бути такою ж або більшою за вставку лінійних вимикачів даної підстанції. (
Підпункт 2.7.2.2.10 пункту 2.7 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
2.7.2.3. Ремонт електрообладнання
Періодичність технічного обслуговування та ремонту електрообладнання
тягових підстанцій, види і обсяги робіт встановлюються Державним комітетом
України з питань житлово-комунального господарства.
Графік проведення технічного обслуговування та ремонту об'єктів
затверджується керівником електрогосподарства.
До виведення електрообладнання в ремонт необхідно:
скласти відомості обсягу робіт та кошторис, які повинні бути уточненими
після розкриття та огляду обладнання;
розробити графік робіт;
підготувати відповідно до відомостей обсягу робіт матеріали, обладнання та
запчастини;
узгодити та затвердити технічну документацію, укомплектувати і перевірити
інструменти, пристосування, такелажне обладнання та підйомно-транспортні
механізми;
укомплектувати і проінструктувати ремонтні бригади стосовно порядку
проведення робіт та дотримання правил безпеки.
Під час приймання обладнання після ремонту перевіряються виконання усіх
передбачених робіт, наявність та якість звітної технічної документації.
Введене після ремонту обладнання випробовується відповідно до норм
випробування електрообладнання та апаратів електроустановок споживачів.
Про всі роботи, виконані у процесі ремонту, вноситься докладний запис до
паспорта обладнання або до спеціального ремонтного журналу тягової
підстанції. ( Підпункт 2.7.2.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Держкомжитлокомунгоспу N 187 ( z1341-04 ) від 08.10.2004 )
2.7.3. Контактні мережі трамвая та тролейбуса
2.7.3.1. Основні вимоги до обладнання контактних мереж
2.7.3.1.1. Ці правила поширюються на трамвайні лінії, лінії швидкісного
трамвая, тролейбусні лінії, вантажні та службові трамвайні та тролейбусні
лінії, контактні мережі на територіях депо, ремонтних заводів та
майстерень.
2.7.3.1.2. Контактні мережі трамвая та тролейбуса повинні відповідати
Правилам влаштування електроустановок, Правилам техніки безпеки при
експлуатації електроустановок споживачів, нормативно-технічній документації
на проектування систем електропостачання трамвая та тролейбуса, Правилам
пожежної безпеки ( z0219-95 ), Правилам промислової санітарії та охорони
навколишнього середовища, цим Правилам.
2.7.3.1.3. Контактна мережа трамвая та тролейбуса складається з таких
основних елементів:
опор;
підтримуючих тросових систем (дротових або сталевих канатів) та кронштейнів;
підвісної арматури спеціальних частин;
контактних та підсилювальних проводів.
2.7.3.1.4. Підготовку до приймання змонтованої ділянки контактної мережі
повинна проводити організація, яка виконує монтажні роботи.
За 5 днів до введення в експлуатацію нової ділянки контактної мережі про
подання напруги повинні бути повідомлені письмово або телефонограмою
організації, які за родом діяльності можуть виконувати роботи в зоні
елементів контактної мережі, що перебувають під напругою.
Напруга на контактну мережу подається за наказом керівника
електрогосподарства після отримання повідомлення від будівельно-монтажної
організації, яка виконує роботи, про виведення людей із зони контактної
мережі та про готовність її до прийому напруги. Подальші заходи проводяться
за розпорядженням електродиспетчера. Контактна мережа вважається під
напругою з моменту першої подачі напруги.
Після першої подачі напруги в контактну мережу будівельно-монтажна
організація може вести роботи на ній тільки з відома та дозволу диспетчера
електрогосподарства з дотриманням вимог Правил техніки безпеки на міському
електротранспорті.
2.7.3.1.5. Довжина прогонів визначається виходячи з конструкції підвіски
для відповідних кліматичних районів.
Найбільша довжина прогонів контактної підвіски на прямих ділянках не
повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 2.9.
Таблиця 2.9.
------------------------------------------------------------------
Контактні підвіски | Найбільша довжина прогонів на прямих
| ділянках, м
|-------------------------------------------
| трамвай | тролейбус
------------------------------------------------------------------
Ланцюгові 50 50
Прості петлеві 45 45
Прості у нахилених
струнах 40 40
Прості у гнучких
тросових поперечинах 35 30
Ланцюгові малогабарит-
ні у тунелях 25 25
Прості на еластичних
підтримуючих пристроях
у тунелях 15 15
Прості жорсткі у сте-
льових підвісках 3 4
2.7.3.1.6. Висота підвішування контактних проводів у точках підвішування
над рівнем дорожнього покриття або над рівнем головки рейки встановлюється
рівною 5,8 м з допустимими відхиленнями: вниз - до 0,15, вгору - до 0,10 м.
Допускається зниження висоти підвішування контактних проводів:
всередині виробничих приміщень - до 5,2 м;
у прорізі воріт будинків - до 4,7 м;
під інженерними спорудами, які будуються чи реконструюються, та у
приміщеннях закритих стоянок - до 4,4 м;
під інженерними спорудами, які мають габарити висотою не менше 5,0 м (до
реконструкції проїзної частини шляху), - до 4,2 м;
у тунелях швидкісного трамвая - до 3,9 м.
2.7.3.1.7. У разі перехрещення трамвайної та тролейбусної ліній на одному
рівні з неелектрифікованими залізничними коліями висота підвішування та
відстані між пунктами підвішування контактних проводів повинні
встановлюватися з таким розрахунком, щоб за найгірших поєднань температури
та навантаження (з урахуванням вітру та ожеледиці) контактні проводи не
опускалися у місці перехрещення нижче 5,75 м від рівня головки залізничної
рейки.
Місця перехрещення контактних проводів з електричними лініями інших
відомств та лініями зв'язку повинні бути виконані відповідно до чинних
стандартів, Правил влаштування електроустановок та БНіП.
2.7.3.1.8. Сполучення контактних ліній різної висоти підвішування
контактних проводів повинні бути із ухилом проводів відносно поздовжнього
профілю трамвайної колії або дороги не більше 20%, для швидкісного трамвая
- не більше 10%, на територіях та у виробничих приміщеннях депо і заводів,
а також на ділянках ліній, на яких швидкість руху не перевищує 15 км/год,-
не більше 40%.
2.7.3.1.9. Контактні проводи трамвайних ліній на прямих ділянках шляху
необхідно розташовувати у плані зигзагоподібно. Повний крок зигзага для
всіх типів контактних підвісок не повинен перевищувати чотирьох прогонів
підвіски, а величина відхилення контактних підвісок від осі струмоприймача
(осі трамвайної колії) повинна бути не більше 250 мм на прямих і не більше
300 мм - на кривих ділянках.
У підвісках спеціального типу крок зигзага може бути збільшений відповідно
до проекту. На двоколійних лініях зигзаг встановлюється симетрично.
2.7.3.1.10. Кути злому контактних проводів трамвайних ліній у плані не
повинні перевищувати допущеного кута злому, встановленого технічними
вимогами для відповідної арматури та фіксуючих обладнань (зажимів,
фіксаторів, зворотних фіксаторів, держаків кривої тощо).
У разі фіксації контактного проводу із застосуванням зажимів довжиною до
250 мм та на секційному ізоляторі кут злому контактного дроту не повинен
перевищувати 4 град. на один зажим.
На вузлах та перехрестях, де швидкість руху зменшується, допускаються кути
злому проводів до 8 град.
В особливо утруднених умовах підвішування контактної мережі (на територіях
депо, заводів, на вантажних ділянках вантажних віток і т.д.), де швидкість
руху обмежена до 5 км/год, кути злому мідних та бронзових контактних
проводів можуть досягати 15 град., сталеалюмінієвих - 12 град.
Злом у горизонтальній площині на спеціальних частинах конструкцій не
допускається.
2.7.3.1.11. Спеціальні частини контактної мережі слід встановлювати на
ділянках траси з ухилом менше 15%. Допускається установка спеціальних
частин контактної мережі з ізольованими ходовими елементами на таких
поздовжніх ухилах траси:
перехрещення тролейбусних ліній - до 20%;
перехрещення трамвайної і тролейбусної ліній - до 25%;
стрілочні вузли керовані - до 25%;
стрілочні вузли східні - до 30%;
секційні ізолятори - до 20% для трамваїв та 30% - для тролейбусів.
На підйомах з граничними ухилами слід передбачати конструкцію перехрещення
на контактній мережі, яка забезпечує рух під струмом на підйом.
Конструкції перехрещення ліній трамвая і тролейбуса повинні забезпечувати
проходження перехрещення тролейбусом під струмом, а трамваєм - на вибігу.
2.7.3.1.12. Ізольовані ходові елементи спеціальних частин контактної мережі
повинні мати на вході дугогасні пристрої.
2.7.3.1.13. Тролейбусні автоматичні стрілочні вузли перед перехрестям та
пішохідними доріжками слід встановлювати на відстані не менше:
для двохосьових тролейбусів - 20 м;
для зчленованих тролейбусів - 30 м.
Східні стрілочні вузли після перехресть і пішохідних доріжок слід
розташовувати на відстані не менше 8 м.
2.7.3.1.14. Довжина струн поперечно-ланцюгового підтримуючого пристрою
контактної мережі повинна бути не менше 0,5 м.
Відстань від контактного проводу до натяжного ізолятора на поперечці не
повинна перевищувати 2 м.
2.7.3.1.15. У контактних мережах трамвая і тролейбуса для опорних
конструкцій слід використовувати спеціальні опори (залізобетонні або
сталеві), стіни цегляних і залізобетонних будівель, конструкції тунелів,
мостів, шляхопроводів та інших інженерних споруд (за узгодженням з
відповідними організаціями).
Використовувати стіни з навісних залізобетонних панелей для кріплення
контактної мережі до будівель не дозволяється, за винятком випадків
використання спеціальних закладних деталей, прикріплених до несучих
елементів будівель.
2.7.3.1.16. У вузлах спряження анкерних ділянок з вантажними
компенсаторами, у місцях виведення кабелів живлення, на інженерних спорудах
(мостах, шляхопроводах і естакадах), а також у разі встановлення опор
контактної мережі в зоні ліній електропередач напругою 35 кВ і вище
необхідно передбачати сталеві трубчасті опори.
Тип опори повинен відповідати діючому навантаженню. Допускається посилення
опор надійним анкеруванням:
у разі необхідності додаткового навантаження існуючих опор;
на вантажних та службових лініях;
на територіях депо і ремонтних заводів;
на приміських лініях.
Допускається посилення опор у разі прикріплення анкерних відтяжок до стін
будинків або до заглибленого в грунт анкера. Анкерний трос повинен
встановлюватися на висоті не менше 5 м над рівнем проїзної частини і не
менше 3 м - над тротуаром. У кожній анкерній відтяжці необхідно передбачати
установку натяжного ізолятора в місці кріплення відтяжки до опори.
2.7.3.1.17. Відстань від точок кріплення (крюків, розеток) до краю
будинків, а також віконних і двірних прорізів повинна бути не менше 0,5 м.
У разі обладнання контактної мережі з кріпленням підвіски на стінах
житлових і громадських будинків необхідно встановлювати пристосування для
поглинання шуму (шумоглушники).
2.7.3.1.18. Використовувати металеві опори як заземлення забороняється.
2.7.3.1.19. Опори контактної мережі трамвая і тролейбуса слід розташовувати
вздовж дороги на тротуарах або газонах на відстані від лицьової грані
бортового каменя до зовнішньої поверхні опори не менше 0,6 м.
Окремі опори можна розташовувати у дворах, біля стін будинків, у зонах
зелених насаджень. Якщо встановлюються опори вздовж доріг, не обмежених
бортовим каменем, їх слід розташовувати на узбіччі на відстані не менше
1,75 м від краю проїзної частини (асфальтового покриття) з улаштуванням
типової бар'єрної огорожі.
2.7.3.1.20. Опори контактної мережі трамвая і тролейбуса слід встановлювати
на бетонних або збірних залізобетонних індивідуальних фундаментах. Глибина
закладання підошви фундаменту повинна бути не менше глибини промерзання
грунту у даному районі.
Дозволяється, як виняток, встановлювати опори над підземними спорудами і
комунікаціями при відстані від верху підземної споруди до підошви
фундаменту опори не менше 0,5 м, а від споруд метрополітену - 1,0 м.
2.7.3.1.21. Всі пристрої, що перебувають під напругою контактної мережі
трамвая і тролейбуса, повинні мати не менше двох ступенів ізоляції щодо:
опорних конструкцій (опор, будинків, інженерних споруд);
струмопровідних елементів контактної підвіски найближчих ліній трамвая і
тролейбуса;
проводів та обладнання іншого призначення.
Між проводами позитивної і негативної полярності однієї тролейбусної
контактної лінії дозволяється встановлювати один ступінь ізоляції за умови
забезпечення ізоляції, розрахованої на випробувальну напругу 5 кВ.
Шумоглушники і дерев'яні опори ізоляцією не вважаються.
Ізоляційні щити і бруски, до яких кріпляться контактні проводи на стельових
підвісках, можуть вважатися другим ступенем ізоляції, якщо вони розраховані
на випробувальну напругу 5 кВ.
2.7.3.1.22. На фіксованих гнучких поперечках ізоляцію слід передбачати в
місцях кріплення проводів до поперечок та поперечок до опорних конструкцій
на відстані не менше 1,5 м і не більше 2,0 м від кожного контактного
проводу.
Якщо відстань між контактними проводами трамвая менше 6 м, ізоляцію в
поперечинах між цими проводами слід встановлювати посередині.
У контактній мережі трамвая, якщо використовуються неізольовані підвіски,
можна не передбачати ізоляції в місці кріплення контактного проводу до
поперечки.
2.7.3.1.23. Несучі гнучкі поперечки із сталевого каната повинні бути
ізольовані від:
контактних і підсилюючих проводів;
спеціальних частин контактної мережі;
поздовжніх несучих тросів ланцюгових підвісок;
опорних конструкцій.
2.7.3.1.24. Гнучкі поперечки, що виконують роль живильного або міжколійного
з'єднувача, повинні бути відокремлені від інших елементів контактної
мережі, що перебувають під напругою, двома ступенями ізоляції. Винятками є
з'єднувачі контактної мережі трамвая, де між електроз'єднувачами і
поздовжнім несучим тросом ланцюгової підвіски дозволяється один ступінь
ізоляції.
Між електроз'єднувачем і контактним проводом простої підвіски дозволяється
безпосереднє електричне з'єднання.
2.7.3.1.25. Поздовжні несучі троси ланцюгових підвісок повинні бути
відокремлені одним ступенем ізоляції від підтримуючих пристроїв, а в
контактних мережах тролейбуса - і від контактного проводу.
У підтримуючих струнах ізоляцію слід передбачати в місцях їх кріплення до
контактних проводів або спеціальних частин. За умови кріплення струни до
несучої поперечки, що є одночасно електричним з'єднувачем, у кожній із
струн повинні бути по два ізолятори.
В анкерних тросах ізоляція повинна бути встановлена в місці кріплення їх до
контактного проводу, підтримуючого пристрою і до опорних конструкцій. В
анкерних тросах контактного проводу трамвая ізоляцію з його боку слід
встановлювати на відстані 1,5 м від осі шляху.
2.7.3.1.26. Елементи контактної мережі, що перебувають під напругою,
повинні бути віддалені на відстань не менше:
від опорних конструкцій - 1,5 м;
від балконів будинків і віконних прорізів - 2,0 м;
від ізольованих кронштейнів - 0,25 м;
від стовбурів дерев - 1,5 м;
від гілок дерев - 1,0 м;
від металевих частин інженерних споруд за умови вільного підвішування (в
прольоті) - 0,2 м;
при жорсткому кріпленні - 0,1 м.
У разі неможливості дотримання вказаних вимог необхідно передбачити
спеціальні захисні пристрої (ізоляційні кожухи, щити і т.п.).
2.7.3.1.27. Всі поперечки, що вільно перетинають контактні проводи,
необхідно розташовувати на відстані не менше 0,7 м від проводів. Якщо не
можна дотриматись цих вимог, між поперечкою і контактними проводами, що
перетинаються нею, повинно бути забезпечено жорстке ізольоване кріплення.
Над контактними проводами, розташованими під сталевими конструкціями
інженерних споруд, необхідно передбачати ізоляційні щити, що виступають на
0,25 м за крайні точки споруди. Ізоляційні щити можна не передбачати для
споруд з кам'яним або бетонним облицюванням у разі відсутності на його
поверхні металевих деталей, що виступають.
2.7.3.1.28. На контактних мережах повинен використовуватися мідний або
бронзовий контактний провід, площа перетину якого визначається залежно від
розрахункового навантаження.
Середня щільність струму в контактному, мідному або бронзовому проводі за
нормального режиму не повинна перевищувати 5 А/кв.мм, за вимушеного режиму
- 6,5 А/кв.мм. В аварійних випадках дозволяється підвищення щільності
струму до 7 А/кв.мм на час не більше 0,5 години при температурі
навколишнього повітря до 20 градусів С і на всі години найбільшого
навантаження - протягом доби при мінусових температурах навколишнього
повітря.
2.7.3.1.29. Контактна мережа повинна бути обладнана секційними ізоляторами
з дугогашенням. До заміни контактного проводу або переобладнання контактної
мережі дозволяється експлуатація секційних ізоляторів без дугогашення.
Ізолятори слід установлювати під поперечками або кронштейнами в місцях, де
рухомий склад рухається, як правило, в режимі вибігу.
Секційні ізолятори повинні розміщуватися на прямих ділянках з ухилом не
більше 5%. В окремих випадках за умови відповідного обгрунтування
дозволяється їх розташування на кривих ділянках радіусом не менше 100 м і
на ухилах не більше 20% - для трамвайних ліній і 30% - для тролейбусних
ліній.
2.7.3.1.30. У пунктах живлення контактної мережі живильний провід повинен
з'єднуватися з контактними гнучкими перемичками (дужками) з ізольованого
мідного дроту площею перетину не менше 95 кв.мм за допомогою живильних
зажимів.
2.7.3.1.31. Контактні проводи двоколійної лінії повинні з'єднуватися між
собою перемичками через кожні 150 - 200 м, що мають площу перетину не менше
площі перетину одного контактного проводу. Міжколійні перемички необхідно
також встановлювати з обох боків кожного секційного ізолятора в межах
перших двох прольотів. ( Абзац перший підпункту 2.7.3.1.31 пункту 2.7 із
змінами, внесеними згідно з Наказом Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від
25.05.2000 )
У разі розташування секційного ізолятора ближче 100 м від оборотного кільця
або місця перетину контактних проводів на вузлі міжколійна перемичка
повинна бути встановлена тільки з боку, протилежного кільцю або перетину.
2.7.3.2. Утримання, технічне обслуговування і ремонт контактних мереж
2.7.3.2.1. Утримання, технічне обслуговування і ремонт контактних мереж
повинні здійснюватися відповідно до системи технічного обслуговування і
ремонту, затвердженої Державним комітетом України з питань
житлово-комунального господарства. ( Підпункт 2.7.3.2.1 із змінами,
внесеними згідно з Наказом Держкомжитлокомунгоспу N 187 ( z1341-04 ) від
08.10.2004 )
2.7.3.2.2. На ділянках мережі, не обладнаних пристроями автоматичного
натягу контактних проводів, необхідно проводити сезонне регулювання,
забезпечуючи натяг:
для мідних (бронзових) проводів - 45-125 ГПа (45-125 Н/кв.мм) при жорстких
і напівжорстких контактних підвісках;
для мідних (бронзових) дротів - 35-130 ГПа (35-130 Н/кв.мм) при простих
ланцюгових і простих петлевих підвісках;
для сталеалюмінієвих дротів - 2-12 кН, в окремих випадках 20 кН.
Регулювання повинно проводитися за графіком відповідно до інструкцій,
затверджених керівником електрогосподарства.
2.7.3.2.3. Контактний провід підлягає заміні:
при наявності більше 75 % стиків та підпалів з числа точок підвішування
проводу на ділянці;
при зниженні механічних характеристик унаслідок дії високих температур;
сталеалюмінієвий провід, крім того, при розшаруванні, скручуванні на
значній довжині та відпалюванні алюмінієвої частини проводу;
провід марки МФ-85 при зменшенні площі перетину на 25 %, що відповідає
висоті перетину 7,9 мм (трамвайна мережа), і на 15 %, що відповідає висоті
перетину 9,1 мм (тролейбусна мережа);
провід марки МФ-100 при зменшенні площі перетину на 30 %, що відповідає
висоті перетину 8,1 мм (трамвайна мережа), і на 16 %, що відповідає висоті
перетину 9,5 мм (тролейбусна мережа). ( Підпункт 2.7.3.2.3 пункту 2.7 в
редакції Наказу Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
2.7.3.2.4. При стикуванні контактних проводів затискачами стики, як
правило, повинні розташовуватися не далі 5 м від точок підвішування.
Холодне стикове зварювання мідних (бронзових) проводів може виконуватися в
будь-якому місці. Міцність кожного стику повинна бути не менше міцності
дроту, що стикується.
2.7.3.2.5. Обладнання, що належить стороннім організаціям, може бути
підвішеним на поперечках і опорах контактної мережі тільки з дозволу
керівника електрогосподарства.
2.7.4. Кабельна мережа
2.7.4.1. Основні вимоги до обладнання кабельних мереж
2.7.4.1.1. Ці правила поширюються на кабельні мережі постійного струму з
номінальною напругою 600 В, призначені для передачі електроенергії від
електротягових підстанцій в контактну мережу (кабелями з позитивними і
негативними потенціалами), лінійні кабельні споруди (виводи, кабельні
ящики, шафи, короби, пункти приєднання кабелів до контактної і рейкової
мережі), мережі змінного струму з номінальною напругою 6-10 кВ, які служать
для передачі електроенергії до електротягових підстанцій, мережі змінного
струму з номінальною напругою 0,4 кВ для власних потреб електротягових
підстанцій, пристрої, призначені для вимірювання та регулювання різниці
потенціалів у рейковій мережі трамвая.
2.7.4.1.2. Улаштування і експлуатація кабельних мереж повинні забезпечувати
надійне електропостачання споживачів і відповідати Правилам влаштування
електроустановок, Правилам технічної експлуатації електроустановок
споживачів, Правилам техніки безпеки при експлуатації електроустановок
споживачів, цим Правилам, Нормативам по захисту підземних металевих споруд
від корозії блукаючими струмами.
2.7.4.1.3. Для кабелів з позитивним і негативним потенціалами повинні
застосовуватися одножильні броньовані кабелі, що мають не менше двох
контрольних жил.
До переобладнання кабельних ліній дозволяється експлуатація прокладених
трижильних, а також одножильних броньованих кабелів на напругу 1000 В без
контрольних жил.
2.7.4.1.4. На міських проїздах (вулицях, провулках) і майданах кабелі
повинні прокладатися під тротуарами в грунті на відстані не менше 0,6 м від
фундаментів будинків або в колекторах, трубах чи блоках.
Глибина закладання кабелів у грунт від поверхні землі до оболонки кабелю
повинна становити не менше 0,7 м від планувальних позначок.
Кабелі, прокладені в грунті, повинні бути захищені від механічних
пошкоджень. Дозволяється захист одним шаром цегли або спеціальними
плитками. Застосування силікатної і глиняної порожнистої цегли для захисту
кабелів не дозволяється.
Відстань між силовими кабелями в грунті повинна бути не менше 100 мм, між
кабелями, що належать різним організаціям, а також між силовими кабелями і
кабелями зв'язку - не менше 500 мм. Якщо ці відстані не можуть бути
витримані, кабелі повинні прокладатися в трубах або розділятися
перегородками.
2.7.4.1.5. У місцях перетину кабельної траси міськими і приміськими шляхами
1 і 2 категорій, трамвайними і залізничними коліями кабелі прокладаються в
трубах з азбоцементу, кераміки і т.п. Труби повинні виходити з кожного боку
від рейки на довжину не менше 2 м або за межі водовідвідної канави на
довжину не менше 1 м.
При цьому глибина закладання кабелів повинна бути не менше 1 м від поверхні
дороги або підошви рейки і не менше 0,5 м від дна водовідвідної канави. У
разі перетину трамвайних колій або колій електрифікованих залізниць труби
повинні бути виготовлені з неелектропровідного матеріалу.
2.7.4.1.6. Для перемикань, випробувань, вимірів, приєднань виводів кабелю в
різні точки контактної мережі, а також з метою резервування по трасі
проходження кабелів необхідно встановлювати пункти перемикання або
замінюючі їх пристрої.
2.7.4.1.7. Для кожного кабелю повинно бути встановлено розрахункове
навантаження відповідно до Правил влаштування електроустановок і Правил
технічної експлуатації електроустановок споживачів.
2.7.4.1.8. Під час ліквідації аварій для кабельних ліній дозволяється
перевантаження протягом п'яти діб в межах, вказаних в таблиці 2.10.
Таблиця 2.10
------------------------------------------------------------------
Вид прокладання |Коефіцієнт перевантаження при тривалості, год
кабелю |----------------------------------------------
| 1 | 3 | 6
------------------------------------------------------------------
У землі 1,5/1,35 1,35/1,25 1,25/1,2
У повітрі 1,35/1,3 1,25/1,25 1,25/1,25
У трубах
(в грунті) 1,3/1,2 1,2/1,15 1,15/1,1
Примітка. У чисельнику - для коефіцієнта попереднього навантаження - 0,6; у
знаменнику - для 0,8.
Для кабельних ліній, що експлуатуються більше 15 років, перевантаження
повинно бути знижено на 10%.
2.7.4.1.9. На кабелях змінного струму напругою 6-10 кВ і постійного струму
до 1000 В слід застосовувати свинцеві і епоксидні з'єднувальні муфти.
Дозволяється застосовувати інші муфти за умови затвердженої технології
монтажу.
2.7.4.1.10. У місцях введення силових кабелів у будинки, а також
улаштування проходів через перекриття і капітальні стіни кабелі необхідно
прокладати в трубах з неелектропровідного матеріалу.
2.7.4.1.11. Броня, свинцева і алюмінієва оболонки кабелю, корпус сталевої
кінцевої лійки, а також кріплення лійки повинні бути електрично з'єднані
один з одним, а на електротягових підстанціях, крім того, - з контуром
заземлення.
2.7.4.1.12. У броні, свинцевих або алюмінієвих оболонках кабелів не
дозволяються розриви. Під час монтажу з'єднувальних муфт броня зрощуваних
кінців кабелів та їх оболонки повинні бути електрично з'єднані.
2.7.4.1.13. У всіх кінцевих заділках, а також у всіх місцях прокладання
кабелю, доступних огляду, кабелі повинні маркуватися. Спосіб нанесення
маркування на ярлик визначається відповідно до інструкції, затвердженої
керівником електрогосподарства.
Струмопровідні частини, з'єднані кабелями постійного струму, повинні мати
розпізнавальне забарвлення: кабелі позитивного потенціалу - червоне,
негативного - синє.
Струмопровідні частини, з'єднані з кабелями змінного струму в кінцевих
заділках, повинні мати розпізнавальне забарвлення: фаза А - жовте, фаза В -
зелене, фаза С - червоне.
2.7.4.1.14. Для вирівнювання потенціалів пунктів приєднання кабелів до
рейок повинні застосовуватися регулюючі пристрої (статичні вольтододаткові
установки або додаткові резистори).
2.7.4.1.15. Контрольні жили кабелів ліній живлення постійного струму
рекомендується використовувати як сигналізатори стану кабелів.
2.7.4.1.16. Залежно від інтенсивності руху повинні бути визначені схеми
нормального і аварійного режимів електропостачання контактної мережі.
Змінювати схему нормального режиму електропостачання дозволяється тільки у
виключних випадках і в процесі ремонту за разпорядженням диспетчера
електрогосподарства.
2.7.4.1.17. Схеми живлення і секціонування контактної мережі повинні
передбачати можливість вимкнення будь-якого кабелю для огляду і ремонту без
зупинки або зміни інтенсивності руху на лінії.
2.7.4.2. Утримання і технічне обслуговування кабельної мережі
2.7.4.2.1. Кабель і кабельні пристрої повинні підлягати технічному
обслуговуванню і ремонтам відповідно до Правил технічної експлуатації
електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації
електроустановок споживачів за затвердженим керівником електрогосподарства
графіком.
2.7.4.2.2. Для охорони кабелів від механічних пошкоджень за кабельними
трасами повинен бути встановлений технічний нагляд.
2.7.4.2.3. Випробовування кабелів здійснюється підвищеною напругою не рідше
одного разу за два роки для кабелів напругою до 1000 В і одного разу за рік
- для кабелів напругою 6-10 кВ відповідно до інструкцій, затверджених
керівником електрогосподарства.
2.7.4.2.4. Випробувальна напруга для кабелів змінного струму напругою 6-10
кВ повинна дорівнювати п'ятикратній, а у разі введення в експлуатацію -
шестикратній номінальній лінійній напрузі; для кабелів постійного струму
напругою 600 - 5000 В. Тривалість випробування кожної жили кабелю має бути
5 хвилин.
Для кабелів постійного струму з великим строком служби залежно від
технічного стану дозволяється зниження випробувальної напруги до 3 кВ.
Кабелі негативного потенціалу після капітального ремонту дозволяється
випробувати мегомметром напругою 1000-1500 В.
2.7.4.2.5. Ізоляція контрольних жил кабелів постійного струму з напругою до
1000 В повинна випробуватися відносно землі водночас з ізоляцією робочої
жили напругою 5 кВ, а відносно одна одної напругою 1 кВ.
2.7.4.2.6. Мережу кабелів негативного потенціалу необхідно систематично
перевіряти і регулювати відповідно до Правил захисту підземних металевих
споруд від корозії блукаючими струмами.
2.7.4.2.7. Якщо ремонт кабелю виконується взимку при температурі повітря
нижче 0 град.С, кабельна вставка перед укладенням до траншеї повинна бути
підігріта.
2.7.5. Заземлювальні пристрої
2.7.5.1. Захисне заземлення - це спеціальне заземлення струмопровідних
елементів обладнання, які не повинні перебувати під напругою, але в процесі
експлуатації можуть опинитися під напругою, наприклад, у разі пошкодження
ізоляції, дефектів дугогасних пристроїв, комутаційних апаратів, в аварійних
випадках і т.п.
Заземляються корпуси електричного обладнання, приводи апаратів, вторинні
обмотки трансформаторів струму і напруги, каркаси розподільних пристроїв
6-10 кВ, +600 В, щити та пульти управління, металеві оболонки і броня
силових та контрольних кабелів, металеві корпуси переносного
електроустаткування і т.п.
Установка заземлювальних пристроїв не повинна
допускати можливості (у разі пошкодження ізоляції) появи на устаткуванні
потенційно небезпечних для людини рівнів напруги кроку і напруги дотику.
2.7.5.2. Заземлювальні пристрої електроустановок системи електропостачання
трамвая і тролейбуса повинні відповідати Правилам влаштування
електроустановок, Правилам технічної експлуатації електроустановок
споживачів, Правилам техніки безпеки при експлуатації електроустановок
споживачів, нормативно-технічній документації на проектування систем
електропостачання трамвая і тролейбуса, цим Правилам. На кожний
заземлювальний пристрій необхідно оформити технічну документацію з
долученням протоколів приймально-здавальних випробувань в обсязі вимог
нормативної документації.
2.7.5.3. Заземлювальний пристрій електротягової підстанції повинен бути
виконаний таким чином, щоб при замиканні в системі постійного струму на
заземлені конструкції здійснювалось автоматичне відключення випрямних
агрегатів та лінійних автоматичних вимикачів живильних ліній, що працюють
паралельно з живильними лініями інших електротягових підстанцій. ( Підпункт
2.7.5.3 пункту 2.7 в редакції Наказу Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від
25.05.2000 )
2.7.5.4. Приєднання заземлювальних провідників до заземлювачів,
заземлювального контуру і до заземлених конструкцій повинно виконуватися
зварюванням, а до корпусів апаратів машин і опор повітряних ліній
електропередачі - зварюванням або надійним болтовим з'єднанням.
Допускається під'єднання металевих корпусів малопотужної апаратури до
заземлювального контуру гнучкими провідниками за допомогою болтових
з'єднань. ( Підпункт 2.7.5.4 пункту 2.7 доповнено абзацом згідно з Наказом
Держбуду N 111 ( z0494-00 ) від 25.05.2000 )
Кабель з алюмінієвою захисною оболонкою використовувати як природний
заземлювач не дозволяється.
Використовувати землю як фазний або нульовий провід забороняється.
Відкрито прокладені заземлювальні провідники повинні мати розпізнавальне
забарвлення відповідно до нормативних вимог.
2.7.5.5. Тимчасові переносні пристрої заземлення, що використовуються для
заземлення струмопровідних частин під час ремонту електроустановок,
виконуються з неізольованих гнучких мідних багатожильних дротів, що мають
перетин відповідно до вимог термічної стійкості при коротких замиканнях,
але не менше 25 кв.мм.
2.7.5.6. Для визначення технічного стану заземлювального пристрою необхідно
здійснити:
зовнішній огляд видимої частини заземлювального пристрою;
перевірку електричного ланцюга між заземлювачем і заземленими елементами на
відсутність обривів і сполучень з великими перехідними опорами;
перевірку пробивних запобіжників трансформаторів;
вимірювання опору заземлювального пристрою;
перевірку електричного ланцюга фаза-нуль;
перевірку надійності з'єднань природних заземлювачів;
вибіркове розриття грунту для огляду елементів заземлювального пристрою.
Про результати огляду заземлювальних пристроїв, виявлені несправності і
вжиті заходи повинен бути зроблений відповідний запис в оперативному
журналі тягової підстанції.
Значення опору заземлювальних пристроїв повинно підтримуватися на рівні,
визначеному Правилами влаштування електроустановок.
2.7.6. Диспетчерська служба електрогосподарства
2.7.6.1. Оперативне керівництво експлуатацією і ліквідацією аварійних
режимів на об'єктах системи електропостачання трамвая і тролейбуса
здійснюється диспетчером електрогосподарства або іншою особою, на яку
покладено виконання цих функцій. У разі необхідності диспетчер
електрогосподарства зв'язується з центральним диспетчером служби руху для
прийняття узгоджених рішень.
2.7.6.2. Диспетчерський пункт повинен бути обладнаний апаратами міського
телефонного зв'язку, адміністративно-службового зв'язку підприємства і
диспетчерського зв'язку електрогосподарства. Як канали зв'язку можуть
використовуватись лінії власної телефонної мережі підприємства або
абоновані у міської чи відомчої телефонної мережі. Для оперативного зв'язку
чергового диспетчера з автотранспортом швидкої технічної допомоги і
ремонтно-налагоджувальними бригадами використовується радіозв'язок.
2.7.6.3. На диспетчерському пункті електрогосподарства повинні бути:
посадові інструкції персоналу диспетчерського пункту та інструкції, що
визначають порядок оперативного зв'язку з бригадами швидкої технічної
допомоги, затверджені керівництвом електрогосподарства;
комплект програм порядку відновлення нормативного режиму електропостачання
трамвая і тролейбуса у разі виникнення аварійних ситуацій і пошкодженнях
обладнання тягових підстанцій, контактної і кабельної мережі. Програми,
технічні дані обладнання, схеми тощо повинні бути оформлені із
застосуванням комп'ютерної техніки. Дозволяється виконання програм у
вигляді машинописних текстів та креслень;
схеми зовнішнього електропостачання всіх тягових підстанцій;
однолінійні схеми підстанцій з основними технічними даними обладнання;
схеми секціонування контактної мережі трамвая і тролейбуса районів
електропостачання кожної тягової підстанції із зазначенням місць приєднання
ліній позитивного і негативного потенціалу 600 В та їх технічні дані,
значення струму вставки всіх лінійних автоматів 600 В;
Правила влаштування електроустановок, Правила технічної експлуатації
електроустановок споживачів, Правила техніки безпеки при експлуатації
електроустановок споживачів, ці Правила та Правила техніки безпеки на
міському електричному транспорті;
оперативний журнал для запису у хронологічному порядку всіх вказівок і
розпоряджень керівництва електрогосподарства, а також переліку і обсягу
робіт персоналу швидкої технічної допомоги;
список осіб, що мають право одноосібного огляду об'єктів системи
електропостачання трамвая і тролейбуса, і осіб, що мають право вести
оперативні переговори з диспетчером електропостачального підприємства;
засоби індивідуального захисту відповідно до вимог правил техніки безпеки;
аптечка з набором медикаментів за затвердженим керівником
електрогосподарства списком;
список всіх телефонів, якими можуть вестися оперативні переговори,
включаючи адміністрацію підприємства.
2.7.7. Швидка технічна допомога
2.7.7.1. Забезпечення відновлення нормального режиму електропостачання
трамвая і тролейбуса у разі виникнення аварійних ситуацій і пошкоджень на
об'єктах системи електропостачання покладається на швидку технічну допомогу
електрогосподарства.
2.7.7.2. Персонал служби швидкої технічної допомоги повинен комплектуватися
з досвідчених працівників електрогосподарства і бути в оперативному
підпорядкуванні диспетчера електрогосподарства.
2.7.7.3. Диспетчер електрогосподарства має право залучати до
ремонтно-відновних робіт необхідний експлуатаційний персонал, який на
період робіт підпорядковується керівникові бригади швидкої технічної
допомоги.
2.7.7.4. У розпорядженні чергових бригад швидкої технічної допомоги повинен
бути автотранспорт, спеціально пристосований для ремонту і відновлення
контактної і кабельної мереж, а також обладнання тягових підстанцій.
Обладнання, інструмент, прилади, а також порядок забезпечення безпечних
умов роботи бригад швидкої технічної допомоги повинні відповідати Правилам
техніки безпеки на міському електричному транспорті.
2.7.7.5. Керівництво бригадою швидкої технічної допомоги на місці
ремонтно-відновних робіт здійснює бригадир (майстер). Якщо роботи
виконуються кількома бригадами водночас, керівництво покладається на
бригадира (майстра), який прибув на місце робіт першим, або на представника
адміністративно-технічного персоналу електрогосподарства, що прибув
спеціально для керівництва роботою.
Керівник робіт зобов'язаний підтримувати з диспетчером електрогосподарства
регулярний зв'язок.
2.7.7.6. Залежно від обсягу робіт і ступеня пошкодження відновні роботи
можуть виконуватися в два етапи:
часткове відновлення, що забезпечує можливість руху трамвая і тролейбуса (у
разі необхідності навіть з обмеженням швидкості руху), яке виконується
обов'язково бригадами швидкої технічної допомоги;
повне відновлення із забезпеченням відповідності проектній документації,
яке виконується в строки, встановлені керівництвом електрогосподарства.
2.7.7.7. Якщо одночасно пошкоджені елементи системи електропостачання
трамвая і тролейбуса і будь-яких об'єктів сторонніх організацій (міські
низьковольтні повітряні розподільні мережі, мережі вуличного освітлення та
ін.), бригадир швидкої технічної допомоги повинен повідомити про це
диспетчера електрогосподарства, який забов'язаний інформувати відповідну
організацію або підприємство для вжиття узгоджених заходів.
2.7.8. Заходи щодо обмеження блукаючих струмів
2.7.8.1.Захист підземних металевих споруд здійснюється відповідно до
нормативно-технічних документів для проектування, будівництва,
реконструкції, ремонту, експлуатації підземних металевих споруд та
підприємств міського електротранспорту. Підприємства міського електричного
транспорту розробляють заходи для зменшення блукаючих струмів.
Координацію і контроль за режимом робіт, станом обладнання для захисту
підземних металевих споруд всіх підприємств і організацій міста повинні
здійснювати місцеві державні адміністрації, органи місцевого
самоврядування.
Забороняється введення в експлуатацію об'єктів, що належать до джерел
блукаючих струмів, до виконання всіх заходів їх обмеження.
2.7.8.2. Обмеження блукаючих струмів забезпечується на стадії проектування
за рахунок:
дотримання нормативних значень втрат напруги в рейках і різниці потенціалів
між точками приєднання ліній негативного потенціалу до рейок;
забезпечення максимального значення поздовжньої електричної провідності
рейкових колій;
використання конструкцій рейкових колій з великим перехідним опором між
рейками і землею.
У процесі експлуатації обмеження блукаючих струмів досягається:
регулярним контролем ефективності заходів щодо обмеження блукаючих струмів;
контролем поздовжньої провідності рейкових колій;
контролем потенціалу рейок.
2.7.8.3. Рейкові колії необхідно влаштовувати відповідно
п.2.2.4.14-2.2.4.17 цих Правил. Перехідний питомий опір рейкових колій
повинен бути не менше 0,02 Ом/км.
2.7.8.4. Для вирівнювання потенціалів пунктів приєднання кабелів
негативного потенціалу до рейкової мережі повинні використовуватися
відповідні регулюючі пристрої (додаткові статичні резистори,
вольтододаткові установки).
2.7.8.5. Кабелі, що використовуються для ліній негативного потенціалу,
повинні мати контрольні жили для вимірювання потенціалів пунктів приєднання
кабелів до рейок. Також повинні бути контрольні проводи для вимірювання
різниці потенціалів між пунктами приєднання кабелів негативного потенціалу
суміжних підстанцій, що працюють паралельно.
2.7.8.6. Середня величина різниці потенціалів між будь-якими пунктами
приєднання ліній негативного потенціалу однієї підстанції в період
інтенсивного руху повинна бути не більше 0,5 В при автоматичному та не
більше 1,0 В при реостатному регулюванні.
2.7.8.7. Опір роз'ємних контактів приєднання кабелів негативного потенціалу
до рейкових ниток не повинен перевищувати 0,0015 Ом.
2.7.8.8. Не допускається безпосереднє приєднування установки дренажного
захисту до шин негативного потенціалу тягових підстанцій.
2.7.9.Технічна документація
2.7.9.1.Технічна документація на кожну тягову підстанцію трамвая і
тролейбуса повинна зберігатися в електрогосподарстві. До її складу входять:
акти приймання прихованих робіт;
генеральний план ділянки, на який нанесено споруди і підземні комунікації
(водопровід, газопровід, каналізація та ін.);
затверджена проектна документація (креслення, пояснювальна записка та ін.);
акти випробувань і налагодження електрообладнання;
акт приймання тягової підстанції в експлуатацію;
виконавчі робочі схеми первинних і вторинних електричних з'єднань;
сертифікати (технічні умови, технічні паспорти) електрообладнання;
креслення підземних кабельних трас з прив'язуванням до будинків і постійних
споруд.
2.7.9.2. На кожну кабельну лінію в електрогосподарстві повинна бути така
документація:
затверджена схема кабельних ліній;
журнал змін траси з переліком виконаних робіт, поясненням причин, з
прив'язуванням до місцевості та зазначенням дати і органу, що узгоджував ці
зміни;
виконавчі креслення траси в масштабі 1:200 або 1:500;
кабельний журнал на кабельні лінії 600 В, 0,4 і 6-10 кВ;
акти прихованих робіт;
акти про стан кінцевих заділок кабелів на барабанах і, в разі необхідності,
протоколи їх розкриття і огляду;
протоколи заводських випробувань кабелів;
протоколи випробувань кабелів після прокладання;
протоколи підігрівання кабелів на барабані за умови їх прокладення в
зимовий період;
акти на захист кабелів від корозії, що спричинюється блукаючими струмами.
До технічної документації (виконавчих креслень) повинні негайно заноситися
відомості про будь-яку зміну траси кабелів і кожне застосування муфт за
підписом особи, відповідальної за технічну документацію
електрогосподарства. У разі неможливості поновити документи, яких бракує,
повинен бути складений акт із зазначенням тих даних, які можна поновити.
2.7.9.3. На кожну ділянку контактної мережі в електрогосподарстві повинна
бути така технічна документація:
схема електропостачання ділянки;
схема підвішування контактних проводів із зазначенням розташування кріплень
ізоляторів, спеціальних частин, компенсаторів, анкерування виводів кабелів
та ін.;
плани розміщення опор з прив'язуванням до підземних споруд;
робочі креслення пристроїв контактної мережі;
сертифікати (технічні умови, технічні паспорти) встановлених виробів;
графіки ремонту і регулювання;
акти приймання ділянок в експлуатацію;
журнал ремонтів і регулювання контактної мережі;
акти перевірки і випробування захисних засобів.
Будь-які зміни у пристроях контактної мережі повинні негайно вноситися в
технічну документацію за підписом особи, відповідальної за технічну
документацію електрогосподарства.
2.7.9.4. На кожний заземлювальний пристрій, що перебуває в експлуатації,
повинен бути паспорт, який містить схему заземлення, основні технічні дані,
дані про результати перевірок. Будь-які зміни в пристроях заземлення
повинні бути негайно відображені в технічній документації за підписом
особи, відповідальної за технічну документацію електрогосподарства.
2.7.9.5. В електрогосподарстві і на виробничих ділянках мають бути
експлуатаційні та посадові інструкції, плани і графіки проведення
технічного обслуговування і ремонтів, відомості про зміни в схемах,
приєднаннях.
2.7.9.6. Всі зміни в електроустановках системи електропостачання трамвая і
тролейбуса, що вносяться в процесі експлуатації, ремонту і реконструкції,
повинні бути відображені на схемах і кресленнях негайно за підписом особи,
відповідальної за технічну документацію електрогосподарства, із зазначенням
підстав і дати внесення змін.
2.8. Споруди і устаткування сигналізації та зв'язку
2.8.1. Загальні вимоги до колійних (дорожніх) сигналізацій
2.8.1.1. Колійна (дорожня) сигналізація призначена для регулювання руху
транспорту і пішоходів та забезпечує регулярність і безпеку пасажирських
перевезень. Встановлення транспортних світлофорів для регулювання руху,
дорожніх знаків відповідно до ДСТУ 2586-94 здійснюється тільки за проектами
організації руху, узгодженими з Державтоінспекцією.
2.8.1.2. До колійної (дорожньої) сигналізації належать світлофори
автоматичного і ручного керування, колійні знаки та покажчики.
2.8.1.3. Світлосигнальні пристрої, знаки і покажчики поділяються на:
односекційні світлофори з жовтим блимаючим сигналом;
двосекційні світлофори з червоним і зеленим сигналами (використовуються
тільки у сигналізаціях, призначених для водіїв трамвая);
трисекційні світлофори з червоним, зеленим і жовтим сигналами і світлофори
з додатковими секціями;
світлофори особливої форми з сигналом біло-місячного кольору;
колійні знаки і покажчики з літерним та цифровим або змішаним змістом.
2.8.1.4. Сигнальні пристрої встановлюють на опорах, будинках, спеціальних
колонках, тросових поперечках контактної мережі, павільйонах зупинок.
Кріплення сигнальних пристроїв не повинно порушувати механічної міцності і
електричної ізоляції несучих конструкцій і споруд.
2.8.1.5. Висота встановлення сигнальних пристроїв, знаків і покажчиків,
розміщених на опорах, будинках і колонках, повинна бути не менше 2,5 м від
поверхні землі в місці встановлення. Їх розташування не повинно заважати
рухові транспорту і пішоходів.
2.8.1.6. Для негативного полюса світлосигнальних пристроїв, що живляться
постійним струмом від контактної мережі трамвая, в підземній частині
повинні застосовуватись кабелі з мідною жилою з площею перетину не менше 25
кв.мм, які надійно приєднуються до рейки. Забороняється використовувати як
негативний полюс заземлення конструкції.
2.8.1.7. Електрообладнання колійної сигналізації повинно мати подвійну
ізоляцію стосовно заземлених частин, а металеві шафи, корпуси, кожухи і
пульти сигналізації, встановлені на висоті менше 2,5 м від землі, повинні
бути заземлені.
2.8.1.8. Встановлення і монтаж електричних сигнальних пристроїв повинні
відповідати Правилам влаштування електроустановок і Правилам техніки
безпеки при експлуатації електроустановок споживачів.
2.8.1.9. За умови тривалої перерви дії автоматичного блокування руху
трамвайних поїздів рух повинен провадитися за принципом прямої видимості
згідно з вказівками диспетчера руху.
2.8.1.10. Кожна блок-ділянка і кожний світлофор повинні мати номер. Номери
не повинні повторюватися.
2.8.1.11. У разі встановлення на одному вузлі кількох світлофорів повинно
забезпечуватися автоматичне блокування руху трамваїв за протилежними
напрямками.
2.8.1.12. На перетині трамвайної лінії залізничними коліями на одному рівні
переїзна сигналізація повинна бути обладнана і обслуговуватись відповідно
до інструкції, погодженої відповідним підприємством залізничного
транспорту.
2.8.1.13. До управління світлофорами можуть бути допущені тільки робітники,
що пройшли спеціальний інструктаж.
2.8.2. Утримання і технічне обслуговування пристроїв світлофорної
сигналізації
2.8.2.1. Обладнання сигналізації та автоматики обслуговується і
ремонтується згідно з графіком та інструкцією, затвердженими керівником
підприємства міського електричного транспорту.
2.8.2.2. Забороняється проводити будь-які роботи на обладнанні сигналізації
особам, не причетним до його експлуатації, без погодження з відповідною
службою.
2.8.2.3. Будь-яка несправність пристроїв автоматики повинна негайно
усуватися.
2.8.2.4. Пристрої автоматики і телемеханіки для руху поїздів (АТРП) на
лінії швидкісного трамвая, тобто релейні шафи, релейні приміщення і т.ін.,
повинні бути замкнені. Апарати та інші електротехнічні та електронні
пристрої замикаються і опломбовуються. Доступ до цих пристроїв дозволяється
тільки уповноваженим на це робітникам з обов'язковим попереднім записом в
журналі догляду пристроїв АТРП і зв'язку. За цілість пломб несуть
відповідальність чергові робітники, що користуються цими пристроями.
2.8.2.5. Виконання робіт з реконструкції і ремонту пристроїв АТРП, що
викликають порушення графіка руху поїздів, повинно бути узгоджено з
диспетчером руху швидкісного трамвая із попереднім записом у журналі
догляду пристроїв АТРП і зв'язку.
2.8.2.6. Перевірка видимості сигналів світлофорів повинна проводитися з
головної кабіни трамвайного поїзда відповідальним робітником служби
сигналізації і зв'язку спільно з водієм-інструктором щомісяця. Після робіт,
пов'язаних із зміною місцезнаходження світлофорних установок, така
перевірка здійснюється відповідальним робітником служби АТРП швидкісного
трамвая спільно із заступником начальника депо. Комісією у такому складі
щоквартально повинні перевірятися всі світлофори.
2.8.2.7. Освітлення сигнальних приладів, в тому числі і стрілочних
покажчиків, повинно забезпечувати чітку видимість показань сигналів з
трамвайного поїзда.
2.8.2.8. У службі АТРП швидкісного трамвая повинен зберігатися комплект
виконавчих креслень пристроїв АТРП і зв'язку із зазначенням підстави змін
за підписом особи, відповідальної за технічну документацію.
2.8.2.9. Робітники, що експлуатують пристрої АТРП і зв'язку, можуть бути
допущені до роботи тільки після відповідного навчання і складання іспитів.
2.8.3. Загальні вимоги до зв'язку
2.8.3.1. Підприємства міського електротранспорту обладнуються зв'язком
загального користування та відомчим зв'язком, який використовується як
адміністративно-службовий, диспетчерський та технологічний.
2.8.3.2. Адміністративно-службовий зв'язок призначений для обміну службовою
інформацією про виробничу діяльність підприємства (організації) і
забезпечує телефонний зв'язок між абонентами всього підприємства
(організації) або між абонентами його підрозділів (депо, вагоноремонтних
майстерень тощо). Для адміністративно-службового зв'язку застосовуються
автоматичні або ручні телефонні станції відомчого чи міського типу.
2.8.3.3. Диспетчерський зв'язок є оперативно-технічним засобом, призначеним
для передачі службової інформації з питань виробництва, організації руху,
виклику аварійних засобів, а також для передачі оперативних вказівок і
розпоряджень. Диспетчерський зв'язок забезпечує прямий безпосередній
телефонний зв'язок оперативного керівника (диспетчера, оператора та ін.) зі
своїми прямими абонентами всього підприємства або його підрозділів. Для
оперативного диспетчерського зв'язку використовуються комутатори, обладнані
симплексним або дуплексним підсиленням.
2.8.3.4. Технологічний зв'язок передбачає використання каналів прямого
зв'язку:
для дистанційного управління тяговими підстанціями системи
електропостачання;
для приладів документального (телетайпного) зв'язку з експлуатаційними і
виробничими підрозділами;
для пристроїв передачі інформації автоматизованої системи управління.
2.8.3.5. Каналами виробничого і технологічного зв'язку можуть бути канали
власної телефонної мережі підприємства або абоновані у міської (відомчої)
телефонної мережі. Комутовані лінії телефонної мережі можуть
використовуватися для інформаційних пристроїв (персональних ЕОМ, факсів
тощо.)
2.8.4. Виробничий телефонний радіозв'язок
2.8.4.1. Усі кінцеві станції повинні бути обладнані телефонним зв'язком із
центральним диспетчером району або міста залежно від прийнятої системи
управління рухом за двома каналами зв'язку - загальноміським або
адміністративно-службовим та оперативно-диспетчерським. Якщо є тільки один
канал телефонного зв'язку, як резервний може використовуватися
радіозв'язок.
На кожному апараті зв'язку повинна бути вказана назва виду зв'язку.
2.8.4.2. Проміжні пункти регулювання руху трамвая і тролейбуса повинні мати
виробничий зв'язок з диспетчером і між собою.
2.8.4.3. Постійні ревізорські пости повинні мати телефонний зв'язок з
диспетчером на каналі оперативно-диспетчерського зв'язку зі світловим або
звуковим пристроєм виклику від місця розташування поста.
2.8.4.4. На всіх маршрутах трамвая і тролейбуса через кожні 2-2,5 км
повинна бути забезпечена можливість зв'язку водіїв з диспетчером.
2.8.4.5. Підрозділи швидкої технічної допомоги, електропостачання, рухомого
складу, колії та руху повинні мати телефонний зв'язок з диспетчерами по
каналах оперативно-диспетчерського загальноміського або
адміністративно-службового зв'язку.
2.8.4.6. Транспортні засоби швидкої технічної допомоги, технологічного та
експлуатаційного призначення повинні бути обладнані радіостанціями для
оперативного зв'язку з диспетчерами. У разі необхідності окремі транспортні
засоби можуть бути обладнані спеціальними радіостанціями, що дозволяють
зв'язатися з абонентами міської телефонної мережі.
2.8.4.7. Використання каналів виробничого телефонного і радіозв'язку не за
призначенням забороняється.
2.8.5. Утримання та технічне обслуговування телефонного зв'язку і
радіозв'язку
2.8.5.1. Технічне обслуговування і ремонт засобів зв'язку повинні
проводитися відповідно до графіка та інструкції, затверджених керівником
підприємства міського електротранспорту.
2.8.5.2. Експлуатація радіостанцій і радіообмін повинні здійснюватися
відповідно до чинної інструкції з експлуатації радіостанцій
оперативно-диспетчерського зв'язку.
2.9. Обладнання автоматизованого контролю і управління на міському
електротранспорті
2.9.1. Обладнання автоматизованого контролю і управління використовується
для отримання інформації про просторове і часове розташування рухомих
одиниць на маршрутах, фактичний час проходження рухомими одиницями
контрольних пунктів, двостороннього зв'язку з водіями. Комплект пристроїв
автоматизованого контролю і управління, а також засобів обчислювальної
техніки складають автоматизовану систему диспетчерського управління
електротранспортом АСДУ-Е.
2.9.2. Обладнання автоматизованого контролю і управління поділяється на:
приймально-передавальні пристрої, розташовані на рухомих одиницях;
приймально-передавальні пристрої, розміщені на маршрутах;
пристрої приймання, обробки і передачі інформації, розташовані в
спеціальних приміщеннях, в тому числі засоби обчислювальної техніки і
відображення;
канали зв'язку.
2.9.3. АСДУ-Е повинна забезпечувати:
визначення регулярності руху на контрольних пунктах за часом і маршрутами;
визначення фактично відпрацьованого часу рухомих одиниць, облікових даних
маршрутів;
визначення пасажирських потоків і облікових даних пасажироперевезень;
поточний та підсумковий аналіз кількісних та якісних показників процесу
перевезення пасажирів з прийняттям оптимальних рішень;
передавання управлінських розпоряджень водіям, отримання додаткової
інформації від водіїв.
Деякі завдання контролю і управління можуть вирішуватися на базі комплексів
технічних засобів з наступним їх об'єднанням в АСДУ-Е.
2.9.4. Технічне обслуговування і ремонт засобів автоматизованого контролю і
управління здійснює спеціальний структурний підрозділ підприємства міського
електротранспорту.
2.9.5. Необхідно передбачати спільну роботу АСДУ-Е з аналогічними системами
автобусного транспорту і автоматизованою системою управління дорожнім рухом
міста.
2.9.6. Технічні вимоги до засобів контролю і управління, засобів
обчислювальної техніки і каналів зв'язку повинні бути єдиними для всіх
транспортних підприємств України.
