Новости. Харківський електротранспорт: Покликання - наставник

Газета "Харьковский электротранспорт", 14.07.1982.

Ми потрапили у тролейбусне депо № 1 якраз під час перезмінки водіїв на тролейбусних машинах. Мимо нас у порядку ретельної черги проїжджали тролейбуси, пропливали обличчя водіїв. Люди і машини поверталися з маршруту — люди, закінчивши роботу, а машини, щоб прийняти за своє кермо змінного водія і вже разом ,з ним продовжити свою нелегку працю.

Саме в цей час у нас трапилося кілька цікавих зустрічей. Люди усі дуже різні, але об'єднує їх одне — любов до справи, яку вони роблять. Кожен з наших співрозмовників гідний того, щоб про нього розповісти окремо.

Сьогодні хочеться розповісти про дві такі зустрічі. Головний диспетчер з організації руху Анатолій Олексійович Кузьменко порадив нам зустрітися з водієм машини № 513 Михайлом Івановичем Красніковим.

І ось під'їхала 513-та. Ми підійшли до машини. У вікно кабіни виглянула прикрашена сивиною людина з приємним обличчям. Ми представилися водієві. Він привітався з нами і вийшов з кабіни. Перед нами стояв високий і міцний чоловік у формі водія. Михайло Іванович виявився не тільки зовні привабливою людиною, а й приємним співрозмовником, який ' викликає почуття симпатії. В першу ж мить розмови нас вразило в ньому неабияке почуття гідності. На наші запитання він відповідав з піднесенням, з великою любов'ю до своєї професії, до людей, з якими він працює.

Від Михайла Івановича ми дізналися, що працює він у першому тролейбусному депо з 1957 року, як тільки повернувся з армії. Весь цей час він держить у своїх сильних руках кермо тролейбуса. М.І. Красніков любить свою машину. Про це «говорить» вона сама: чиста зовні і в салоні; кабіна затишна і прибрана, все в ній має своє місце, нічого зайвого.

Починати працювати було важко, але коли «важко, в навчанні, то легко в бою». М.І. Красніков повністю підтвердив це висловлення своєю самовідданою працею. Щомісячне виконання плану його дорівнює 126—130 процентам, регулярність руху завжди стопроцентна. Але водій не тільки любить керувати машиною, а й завжди перевіряє її перед виходом на маршрут, сам ліквідує неполадки. Тому простоїв через поламки в нього не буває.

Михайло Іванович давно є одним з найкращих водіїв депо, ударник комуністичної праці. За свою працю він одержав багато грамот, за підсумками соціалістичного змагання у 1980 році став переможцем. Саме тому керівництво депо довіряє йому навчання своїй справі молодого покоління водіїв. І М.І. Красніков ставиться до цієї серйозної справи з великою відповідальністю. Мабуть, є в цій людині щось від таланту педагога, бо усім своїм учням він прищепив велику любов до машини, до праці водія. Зараз у Михайла Івановича вже тридцятий учень. 29 його учнів працюють в усіх тролейбусних депо нашого міста і добрим словом згадують свого наставника.

В цьому ми переконалися трохи пізніше, коли у чергу за 513-ю під'їхала і стала машина № 515. З неї вийшов високий, орункий юнак. Ним виявився комсомолець Олександр Сінчук. У робочому строю зустрілися дві машини, зустрілася дві людини — наставник і учень. Машина учня стала за машиною наставника.

У цьому вбачається навіть якась символіка. Це відчуття посилюється ще й тим, що Олександр був якраз двадцять дев'ятим учнем Михайла Івановича.

Саша вже місяць працює самостійно. Але його нам теж представили як доброго водія депо. Правда, тролейбус, на якому під'їхав молодий водій, за ним не закріплений, але О. Сінчук його добре доглядає. Він, як і його наставник, намагається сам доглядати машину, перевіряє тролейбус перед виходом на лінію. А той у свою чергу допомагає учневі порадою, у ліквідуванні неполадок. Наставник стежить за роботою свого учня і радіє, коли у нього все виходить як треба. Саша сказав нам, що Михайло Іванович добра й щира людина, відмінний наставник, що в нього є чому повчитися.

Перед тим, як стати водієм тролейбуса, Олександр працював на Головпоштамті водієм мотоциклу, а потім став. водити «Москвич». Але йому завжди хотілося водити велику машину, спілкуватися з людьми. Він захопився роботою водія тролейбуса. Та й сама машина не залишала його байдужим: ні тобі бензину, ні тобі вихлопних газів. І О. Сінчук прийшов до учбового комбінату. Після закінчення навчання у комбінаті Саша прийшов у депо і попав у сильні й дбайливі руки М.І. Краснікова.

Мета молодого водія — стати таким, як наставник. І вона здійсниться обов'язково, бо вже зараз О. Сінчук намагається працювати без простоїв, не заїжджати через поламки. Регулярність руху у нього 100 процентів. На питання, яке він має комсомольське доручення, Олександр відповів, що головне його комсомольське доручення — безаварійна їзда і добра праця для людей. Таким чином, водій накладає на себе подвійну відповідальність перед людьми за свою працю.

Н. БУРБА.

Разделы по теме:
Рубрики:   Троллейбус
Перевозчики:   Депо №1

Добавить комментарий

Для того, чтобы добавить комментарий, Вам нужно зарегистрироваться и/или авторизоваться на форуме.