Новости. Заїхала першою

Газета "Харківський електротранспорт", 10.11.1982.

Так вже сталося, що ввечері 5 листопада я заїжджала у Салтівське депо першою. Біля воріт довелося зупинити свій поїзд №№ 513—514, адже на мене чекала червона стрічка. В урочистій обстановці я її розрізала і тут же в їхала на територію підприємства.

Пам'ятаю, що колія була ще в незадовільному стані, і начальник служби руху Т. М. Зозуля показувала мені, куди їхати. Нарешті — ремонтний цех. Тут працювали будівельники, що закінчували різні роботи. З ними я на згадку сфотографувалася.

А будні, звісно, були непрості. Відкритий парк ще не обладнали. До вагона через багнюку — не підійти. За той рік я пару чобіт «розбила». Однак пасажири відразу відчули нашу роботу. Вагони їздили непереповненими. У людей був досить добрий настрій. До речі, рухомий склад тоді ремонтували непогано. Давали необхідну кількість запчастин. Допомагали й депо.

Моя подальша доля й сьогодення пов’язані із Салтівським. Живу від нього недалеко й на роботу їздити зручно. В депо на плановому ремонті трудиться мій чоловік, іноді називаю його жартома домашнім слюсарем. Продовжую трудитися на 23-му маршруті, правда, тепер їжджу на трійнику №№ 595—596—597. Але часто на цьому ж маршруті бачу й той самий вагон № 513, що на ньому я першою заїхала в депо. Я ні про що не шкодую: робота водія трамвая дає задоволення тим, що допомагає людям, задовольняє їх потреби в перевезеннях.

Л. ВІТЧЕНКО, водій 23-го маршруту Салтівського трамвайного депо.