Новости. Послаблювати зусиль не маємо права

Газета "Харківський електротранспорт", 31.08.2002.

Серпень щороку для нас, працівників відділу збору виручки, дуже складний. У цьому роками не раз переконувалися на власному досвіді. Адже майже дві декади його припадають якраз на зменшення пасажиропотоку в місті: відпочивають студенти, учні шкіл і училищ, чимало харків'ян знаходяться у відпустках...

І все ж, знаючи таку ситуацію ми трудимося, щоб якомога більше зібрати грошової виручки. Не послаблюємо і роботу з кондукторами. На лінію виїжджаємо разом із громадською ревізією. Для цього виділяється автобус, визначається напрямок чи конкретний маршрут. Хоч метод роботи не новий, але він себе виправдовує. Бо побувавши, скажімо. на "одиниці", це відчувають пасажири. І, звичайно, активніше сплачують за проїзд. У свою чергу кондуктори добре відчувають ріст виручки.

Тож недаремно, коли переїжджаємо на іншу "точку", через день-два, знову руховики тієї ж "одиниці" звертаються до нас:

— Приїжджайте, ваша допомога нам необхідна.

Причому, коли ми працюємо, наприклад, на 24-му маршруті, який короткий, але насичений пасажирами, то приділяємо увагу не тільки йому, але й 32-му та 65-му, котрі з ним перетинаються. Так вигідно і зручно. Це ж можна сказати і про інші маршрути, які обслуговує наше депо. Якщо подивитися. як ми працювали протягом 20 днів, то можна сказати: у середньому щоденно виручка складала 13 тис. 500 грн. (перші дві декади). Дещо не дотягували до встановленого завдання. На це вплинуло і те, що кожного дня до рознарядки нам не вистачало 20-22 кондукторів. Звичайно, в першу чергу занаряджали людей на ті маршрути, які найдоходніші. І все ж "оголеним" жоден маршрут не був.

Важкою вважаю для нас "тринадцятку". Тут тролейбусників вкрай "задавили" "газелі". А 32-й? Він виправдовує себе тільки десь на 50%. Адже від Барабашовського ринку по вул. Якіра і до універмагу "Харків" іде майже порожній за винятком, так званих, "базарних днів". Його можна було б "скоротити", але це не в наших силах.

Звичайно, як і раніше, робимо в лінії інкасацію. Виявлені порушення не залишаються поза увагою. Винних викликаємо на кваліфкомісію. А хто дійсно "заслужив", позбавляємо 100% доплати за виручку. Ще їм виносяться догани. Словом, даємо людині осмислити свої помилки.

Гадаю, що і контролерів у нас малувато, всього п'ять чоловік. А треба, на мою думку, удвічі більше. Та оптимізму не втрачаємо. Бо ось вже на початку третьої декади зміни пішли на краще: одноденна виручка склала близько 14 тис. 500 грн. Хочеться сподіватися і на те, що ремонтники також "підтягнуться". Адже поломки машин, затримки їх в депо завдають нам багато прикрощів.

Висновок із всього сказаного можу зробити один: усім деповчанам необхідно трудитися не покладаючи рук, ні в якому разі не послаблюючи своїх зусиль. Іншого виходу в електротранспортників немає.

В. НЕПОМНЯЩИХ,
начальник відділу збору виручки тролейбусного депо №3

№69-70 (5122-5123), 31 серпня 2002 року