Новости. Лінія живе ритмом руху

Газета "Харківський електротранспорт", 23.11.2002.

Ніде все напруження пасажироперевезень і його проблеми не відчуваються так чітко, як на великій кінцевій станції. А сам диспетчер знаходиться там в центрі подій, котрі можуть швидко, а іноді навіть непередбачувано змінюватись. Ось і того листопадового ранку диспетчер кінцевої станції "Льва Толстого" Т.В. Т**ч час від часу поглядала на годинник: хвилин за 40 повинно було розпочатися закриття руху для ремонту колії від зупинки "Вул. Ужгородська" до "607‑й мікрорайон". Це означало, що з 9.30 до 14.30 у маршрутній схемі трамваїв відбудуться значні зміни.

— Проте, — сказала Тамара Вікторівна, — цього разу моє завдання дещо полегшилося. Бачите, диспетчерський відділ служби руху заздалегідь надав мені зміни режиму роботи на кожний маршрут і на кожний випуск. Дуже зручно, щоб вагони не заїхали під закриття, нічого не треба "вигадувати". Спокійніше працювати й начальнику зміни центрального диспетчерського пункту. Я його не турбуватиму. Хіба щось, справді, станеться непередбачуване.

До речі, відповідальне завдання у зв’язку із закриттям належало виконати, і про це я розповім дещо далі, начальнику групи маршрутів Салтівського депо А.А. З****ій. А я продовжую розмовляти з Т.В. Т**ч. Виявляється, що вона трудиться в службі руху з 1987 року. Спочатку — в 2‑му відділенні. Вже потім, коли з’явився відповідний досвід, запропонували працювати на кінцевій "Льва Толстого". Вважає, що їй пощастило трудитися поруч з таким досвідченим спеціалістом, як Р.Д. Ш**о. У диспетчерів відразу склалися дружні стосунки. І, передаючи зміну, жінки завжди намагаються не пропустити найменших фактів із того, що відбувалось та відбувається в лінії.

...Минала хвилина за хвилиною. На кінцеву прибували вагони, і Т.В. Т**ч впевнено "диригувала" рухом. За її словами, день був нормальним. Майже із 70 вагонів 8, 16, 23 та 27‑го маршрутів, котрі знаходились в лінії, з технічної несправності в депо заїхала тільки одна "двадцятьтрійка". Це непогано, враховуючи, як непросто сьогодні підтримувати ремонтникам рухомий склад в надійному стані. А потім диспетчер додала:

— Слюсар з ремонту рухомого складу Салтівського трамвайного депо Віталій Васильович І****в, який оглядає вагони на кінцевій "Льва Толстого", у разі якоїсь проблеми намагається повернути рухомий склад в лінію за 10‑15 хвилин. Коли ж часу на ремонт вимагається більше, то він направляє вагон у депо. Кілька хвилин тому саме такий випадок і стався.

Знявши трубку, Тамара Вікторівна зателефонувала на кінцеву "Плитковий завод" й повідомила її диспетчеру про те, що трамвай третього випуску 23-го маршруту поламався.

Своїми враженнями про збори кондукторів, які нещодавно відбулися в депо, поділилася Антоніна Афанасіївна З****а. Зустріч з генеральним директором ХКП "Міськелектротранс" А.П. Ткаченком людей схвилювала. Відверте, ділове звернення керівника, розуміння ним всіх особливостей і складностей процесу збору виручки довели кондукторам, наскільки ця проблема для підприємства важлива і гостра.

— Звичайно, потрібен час, щоб наочно побачити результат роботи в лінії, — зазначила начальник групи маршрутів. — А от бачите, сьогодні у нас п’ятигодинне "закриття". Знову недовеземо чималеньку суму.

У зв’язку саме із цим А.А. З****а повинна була останнім вагоном під’їхати на місце ремонтних робіт, допомогти "розкантувати" машину ВПРС-500, а потім працюватиме за власним планом з кондукторами та водіями.

На жаль, час спливає швидко, тож щоб не попасти "під закриття", довелося залишити кінцеву станцію і мені. Але довго згадувалася чиста, охайна, прикрашена зеленими, квітами й чистими фіранками диспетчерська. І сумлінні люди, котрі тут працюють.

М. ОЛЕКСАНДРОВ

№93-94 (5147-5148), 23 листопада 2002 року