Новости. Шукати не причини, а методи...

Газета "Харківський електротранспорт", 30.11.2002.

Станція "Проспект Дзюби" — одна із найвіддаленіших в центру міста. Сьогодні сюди курсують тролейбуси 11-го і 27-го маршрутів. Обслуговують пасажирів Баварії водії та кондуктори Депо №1.

Усі вони намагаються забезпечити харків ’ян транспортними перевезеннями і, безумовно, зібрати якомога більше грошової виручки за надану послугу. На роботу кондуктор О.Л. Ч*******ь з'явилася заздалегідь: майже на 40 хвилі раніше. Ольга Леонідівна ретельно готувалася — записувала номер котушки у путьовий листок, лічила розмінні монети... Після нашого знайомства і розмова із кондуктором.

— Півтора року працюю у депо. Робота нелегка, адже постійно зв’язана з людьми, грошима. Вона вимагає неабиякого психологічного напруження і великої уваги. На "одинадцятці" в основному їде "постійний пасажир", адже тут, як ви знаєте, від вулиці Наріманова і до вулиці Маршала Конєва переважає приватний сектор. А зараз, як тільки-но стемніло, — на вищеназваній ділянці, все ніби завмирає. Отже, спадає потік пасажирів.

Взагалі я вже проаналізувала, шо після 20-ї години, зокрема, коли доводиться працювати на третьому чи четвертому випусках "одинадцятки", пасажирів майже немає. А це, врахуйте, два тури. От і важко доводиться справлятися із виконанням фінансового завдання.

На 11-му маршруті також багато пасажирів, котрі користуються проїзними постійними квитками. Здебільшого це працівники "Харківкомунпромводу". З 16‑ї до 17‑ї год. на другій зміні заповнюють тролейбус в основному трудівники цього підприємства.

Під час роботи на першій зміні уважно стежу за молоддю, адже їдуть у нас студенти. Є такі, котрі намагаються скористатися чужим проїзним квитком: передають, ховаючись один за одного. Іноді вдається це порушення "присікти", але ж в піковий час досить важко пересуватися по салону і, можливо, кого-небудь із пасажирів пропустиш...

Варто сказати, що серед них бувають всякі: платоспроможні і неімущі, хворі і здорові, молоді і похилого віку. До кожного потрібен свій підхід. Намагаюся до кожного знайти відповідне слово, причому роблю це ввічливо. Однак прикрощів у роботі завжди вистачає. Буває, що й до сліз дехто з пасажирів доводить. Та пересилюю себе, як кажуть, беру в руки, і знову йду по салону, прошу, щоб кожен, хто їде, сплатив за проїзд.

Щодо виконання фінансового плану, то у жовтні "дещо не дотягнула", він на рівні 90 проц.

Об 11 год. 46 хв. водій В.І. А*******о та кондуктор О.Л. Ч*******ь заступили на зміну. День був погожий: по-осінньому світило сонце, даруючи людям, здавалося останнє тепло цієї пори року. Тож і на кінцевій було немало тих, хто бажав їхати саме тролейбусом. Вони зайняли вільні сидіння у машині, а кондуктор відразу ж приступила до обілечування пасажирів. Тролейбус їхав від зупинки до зупинки, заходили в основному люди пенсійного віку. Багато із них віталися з О.Л. Ч*******ь. Відчувалося, що вона тут для них "своя". На кінцевій "Вулиця Маршала Конєва" Ольга Леонідівна повідомила: "Ну от, продала лише 27 квитків".

— Але це ж тільки початок, — підбадьорила я кондуктора і побажала їй успіху.

Сама ж знаходилася під враженням від побаченого і почутого. Тому згодом й виникли певні думки. Кондуктор О.Л. Ч*******ь назвала причини, що впливають на виконання фінансового завдання. Але ж неодноразове вивчення пасажиропотоків свідчить про те, що план встановлено реальний. Отож, необхідно шукати шляхи і методи роботи, щоб успішно справлятися із втіленням його у життя. Над цим злободенним питанням і повинні постійно думати і працювати в першу чергу як кондуктори, водії, так відповідальні керівники відділів збору виручки та експлуатації.

М. ЗЕЗЮЛІНА

№95-96 (5149-5150), 30 листопада 2002 року