Новости. Чемне обслуговування дає результат

Газета "Харківський електротранспорт", 05.07.2003.

Вранці, десь о 7 год. 35 хв., позаминулої п’ятниці на зупинці "Вулиця Першої Кінної армії" у салонах трамвайного поїзда №№453-454 "двадцятьсімки", що рухався у напрямку Салтівки, уже було повно пасажирів. Ті, хто очікували трамвай саме цього маршруту, відразу ж визначились, на які двері краще буде зайти до того чи іншого вагона. Я обрала задні першого. Розташувавшись на площадці, відразу ж побачила, як старанно працює кондуктор. Жінка не минає жодного "новенького" пасажира. Чемно пропонує сплатити за проїзд, швидко відриває і видає квитки, і спритно рухається по салону. Ще вона вимагала пред’явити проїзні та пільгові документи, а не вірила на слово.

Таке ставлення кондуктора до своєї роботи зацікавило мене і я прослідувала за нею. Трамвай наближався до чергової зупинки, й враз донеслося:

— Ввечері тобі нічого буде водієві давати...

Я просунулася ближче до кондуктора, щоб зрозуміти до кінця, в чому справа.

Моє припущення підтвердилося, адже молода дівчина сплачувала неповну вартість проїзду, мотивуючи тим, ще вона вже буде виходити. Та кондуктор доводила їй, що проїзд коштує 40 копійок. Причому пояснювала це досить спокійно, я б сказала, не реагуючи на кинуту образливу репліку. Врешті пасажирка "здалася" і додала копійки, а вже тоді отримала квиток.

Вибравши момент, познайомилася з кондуктором. Це була Валентина Петрівна С***на. Зав’язалася коротка розмова з приводу описаного вище випадку, виконання фінансового плану, стажу роботи, проблем грошової виручки.

— Розумієте, — сказала Валентина Петрівна, — у повсякденному обслуговуванні пасажирів, на кожному кроці, зв’язаному з обілечуванням пасажирів, так чи інакше виникають конфліктні ситуації. Завжди намагаюся уникати суперечок і діяти спокійно. По-іншому тут працювати просто не можна.

Щодо плану — виконую. У травні — на 100%, думаю, так буде й у червні. Взагалі я працювала колись водієм трамвая, а через певні обставини тепер вимушена трудитися кондуктором.

— Які ж проблеми існують, зокрема, для вас, під час збору грошової виручки? — домагалася я.

— Постійно працюючи лише на перших змінах, у підміні, прошу пасажирів пред’являти документи, що дають право на безплатний проїзд, і проїзні квитки. Та переважна більшість харків’ян чомусь думає, що достатньо лише повідомити про той чи інший документ і все. Мене така позиція не влаштовує. До того ж, нашу роботу часто перевіряють і також зобов’язують, щоб ми, кондуктори, не вірили на слово, а діяли згідно з посадовою інструкцією. Мені хочеться, щоб пасажири були оповіщені про це і дотримувались усіх правил проїзду у міському електротранспорті.

— Цілком погоджуюсь, — відповіла я. — Але чомусь не відчуваю допомоги вам з боку водія.

— У цьому місяці я працюю з Н.С. Д****ко. — Користується вона мікрофоном, проте сьогодні чути погано, поганий динамік.

Справді, на моє прохання водій включила мікрофон, та оголошення були ледь чутні. Гадаю, що з приводу цього висновок зроблять у Жовтневому трамвайному депо.

А зателефонувавши начальникові відділу збору виручки названого підрозділу В.Т. К****ці, почула від неї про кондуктора В.П. С***ну ось який відгук:

— Думаю, що ви напишете про неї позитивно. Адже до роботи Валентини Петрівни у мене претензій немає. Працює вона найчастіше на "двадцятьсімці" з різними водіями. Однак їй це не заважає успішно справлятися із поставленими завданнями.

Словом, це — хороший кондуктор.

М. ЗЕЗЮЛІНА

№53-54 (5211-5212), 5 липня 2003 року