Новости. Велична історія та яскраві традиції

Газета "Харківський електротранспорт", 15.11.2003.

Немає сумніву, що колись прийде час і трамвай назвуть геніальним винаходом людства, можливо, його навіть відтворять у бронзі й установлять на п’єдесталі. А на мідній дошці великими літерами викарбують "Творцю великих міст! Бездоганному й екологічно чистому транспортному засобу". І це буде чиста правда. Адже тільки завдяки трамваю міста Європи, Америки та Азії отримали можливість розростатися ушир, створювати потужні економічні та культурні центри, вирішувати соціальні питання. Трамвай на початку XX століття дозволив людям добиратися до місць призначення за десятки кілометрів від свого житла невтомленими й виконувати протягом дня необхідні суспільству функції.

Трамвай прийшов на вулиці міст і всім відразу здалося, що він там був завжди. "Як ми могли жити без трамвая?" — запитував себе пересічний громадянин, спостерігаючи, як за вікном змінюються кожної миті "картинки". Люди неначе дивилися нескінченну живу кінострічку, котра була набагато яскравішою від німого сінематографа. Перегортаючи сторінки колишніх газет, можна побачити, із яким захопленням люди ставляться до трамвая. Він у великій шані. Вагоновожаті і кондуктори у форменому одязі. А інженери та службовці нагадують людей із вищого світу: на головах справжні котелки, а на самих костюми-трійки, чи не в кожного помічаємо ланцюжок від годинника... А розумні, повні власної гідності обличчя і шикарні вуса чи не в кожного другого. Ця своєрідна культура збереглася й до середини 20‑х років минулого століття.

Саме тоді у 1926 році відзначалося 20‑ліття харківського трамвая. Здається, на перший погляд, що це за строк. Але на фотознімку в журналі "У станка" ми бачимо всього сім чоловік, котрі пропрацювали на харківському трамваї безперервно 20 років (з дня його заснування).

Скільки подій було на їх пам’яті. Перша світова війна, Велика Жовтнева революція, громадянська війна, котра тільки в Україні тривала чотири роки, окупація німецька та білогвардійська... Але Ж*****в (чорноробочий), Ш*****н (вагоновожатий), Є******ко (завідуючий парком), З******в (комірник), П*******в (зав. гаражем), О*********в (інструктор) та С*******ий (вагоновожатий) могли б чимало розповісти своїм слухачам про горе людських втрат, щирі сподівання на краще нове життя і те, як вони, незважаючи на зміну господарів, назв, організацій у великому місті, намагалися самовіддано служити його городянам. А стоять вони, до речі, біля першого пущеного у Харкові трамвая. Час не зберіг, на жаль, цей витвір бельгійських трамваєбудівників. Але, незважаючи на прості лінії вагона, відкриті площадки, вузьку колію, маленьку потужність тягових двигунів, котра дорівнювала 12 кінським силам, це був справжній трудяга, котрий після реконструкції перевозив харків’ян, мабуть, ще й у 30-х роках.

Зростало місто, збільшувалося й навантаження на трамвайний парк Харкова. Управляючий харківським трамваєм В. Прокоф’єв наводив у статті, присвяченій 20‑літтю харківського трамвая, такі цифри. Якщо у 1913 році ним було перевезено 17 млн. пасажирів, то в 1924‑1925 роках вже 40 млн. Намічаючи перевезти в 1926‑1927 рр. вже 61 млн. харків’ян, В. Прокоф’єв зазначав, що з цим завданням електротранспортники повинні справитися, не збільшуючи кількості вагонів. Часи були непрості й про новий рухомий склад також тільки мріяли.

Повертаючись у день сьогоднішній, можна зазначити, що ХКП "Міськелектротранс" є одним із найпотужніших перевізників пасажирів у нашому місті. Зокрема, у 2002 році трамваями було перевезено 158 млн. 579 тис. пасажирів. Залишаючись найдоступнішим і найдемократичнішим видом транспорту, трамвай користується заслуженою популярністю у городян. І хоча у нових умовах господарювання виникають і нові проблеми, переборювати їх і дозволяють позитивні традиції, отримані нами від попередніх поколінь.

Електротранспортники завжди розуміли, що перевезення пасажирів — це їх найперший обов’язок. І які б втрати не завдавали міському електротранспорту лихоліття, він, наче легендарний птах Фенікс, відроджувався знову, щоб розвиватися ще більше, справлятися із своїми завданнями ще краще. Велична історія, конкретний досвід, яскраві трудові традиції — це найцінніше надбання нашого колективу, важлива запорука його подальшого існування.

Підготував М. АРТАМОНОВ

Фото із журналу "У станка", 1926 р.

№91-92 (5155-5156), 15 листопада 2003 року