Новости. Портрет руховиків в історичному інтер'єрі

Газета "Харківський електротранспорт", 06.12.2003.

Це, без перебільшення, унікальне фото дає нам сьогодні можливість кинути погляд приблизно на 75 років у минуле харківського трамвая. Адже перед нами на знімку, котрий відноситься до 1925‑1927 років, представники Служби руху. До неї на той час входили водії трамвая та кондуктори. А от за регулярністю в лінії стежила Диспетчерська служба. Її саме в той час розробили і запровадили інженери Харківського міського електротранспорту Г.Ф. Н*******в, М.Ф. Т*****ко та інші. На всіх станціях з’явилися начальники, а у найважливіших місцях несли службу дільничні диспетчери, котрі передавали термінову інформацію головному диспетчеру.

Та повернімося до фотознімка. Ми не знаємо, з якого приводу закарбувала електротранспортників фотокамера. Можливо, це було в 1926 році, під час святкування 20‑ї річниці харківського електричного трамвая, чи з іншої важливої нагоди. Адже всі водії та кондуктори (останніх можна впізнати по шкіряних сумках для збирання виручки) знаходяться, так би мовити, "при повному параді": у формених куртках та картузах із відповідними значками. Характерною деталлю є петлиці на куртках, адже саме такі було введено у двадцяті роки в Червоній Армії.

І хоча в газетному варіанті, зрозуміло, обличчя не дуже роздивишся, але на оригіналі можна побачити, що вони осяяні якимось внутрішнім світлом. Мабуть, кожний із учасників цього заходу розумів урочистість моменту й хотів представити свою особу якнайкраще. І багатьом це, справді, вдалося. Хтось стоїть, наче по команді "струнко" у військовому строю, а хтось заломив свого кашкета на козацький манер. Чимало облич зосереджених і напружених. А кілька електротранспортників посміхаються нам, наче здогадуються, що через прірву часу їх побачать правнуки чи навіть праправнуки. Ці приязні посмішки адресуються нам замість листів і зізнань у любові до свого трамвая, відповідальної і необхідної місту роботи.

Електротранспортники завжди віддано служили громаді. За необхідністю дотримуватися розкладу завжди бачили вони, так би мовити, живу людину із своїми проблемами та сподіваннями. І цим служінням завжди пишалися. Адже хто ще може бути потрібнішим у місті кожному городянину? Лікар і міліціонер, школяр і професор, домогосподарка й артистка, бухгалтер і священик, словом, всі, всі, всі потребують транспортних послуг. Отож, є нашими клієнтами.

І все ж, непросто сьогодні занурюватись хоча б і не в таку далеку, але все ж історію. Кожна сходинка у її глибину вкрита пилом забуття і попелом втрат. Тож дуже далекоглядними були ті керівники ХТТУ, котрі створили і відкрили в серпні 1976‑го Народний музей історії підприємства. У зв’язку із цим варто добрим словом згадати першого голову його ради С.О. Євтушенка, котрий, до речі, був другим післявоєнним начальником ХТТУ. Безцінним джерелом фактів є і книга "Эстафета в надежных руках", видана у 1983 році.

Отож, ведучи трамвай чи тролейбус вулицями міста, ремонтуючи рухомий склад у депо, диригуючи рухом, відновлюючи трамвайну колію чи контактну мережу, ми навіть не замислюємося, що по суті творимо історію свого Харкова. Історію, котра буде обов’язково прочитана наступними поколіннями.

Підготував М. АРТАМОНОВ

№97-98 (5161-5162), 6 грудня 2003 року