Новости. Трамвайники пишались майстернею

Газета "Харківський електротранспорт", 16.10.2004.

Історія залишила нам досить мало фотознімків, котрі б розповідали про роботу електротротранспортників на початку XX століття. І цей можна вважати, справді, знахідкою. Перед нами ремонтно-токарна майстерня Плехановського депо. Вказана навіть точна дата, коли його зроблено: 18 січня 1924 року.

Вражає і якість фотографії, її оформлення й те, що вона добре збереглася, перш ніж попасти до архіву Народного музею історії ХКП "Міськелектротранс".

Про можливого господаря, звичайно, сьогодні важко судити. Але ж на зворотньому боці фотографії стоїть зроблений олівцем автограф: Ф. Пчелкин.

Дивлячись на цей знімок, ми здогадуємося, що ремонтно-токарна майстерня, якоюсь значною мірою була гордістю нашого підприємства. Адже ми бачимо, що вона добре оснащена різними верстатами. На передньому плані робітник обточує реборди бандажів колісної пари трамвая. Причому відразу на обох колесах. Напис, котрий можна прочитати на станині верстата, свідчить, що виготовлено його на фірмі "Фельзер и К°" в Ризі у 1910 році. Отже, це потужне обладнання досить сучасне на той час. Немає сумніву, що важкі деталі пересувалися в межах майстерні за допомогою якогось вантажопідйомного пристрою, ланцюги котрого добре видно на знімку.

Досить цікавою є ще одна деталь, котру помітно на цьому фото. Всі токарні верстати не мають електродвигунів, тобто індивідуального приводу. В цеху тільки один великий електродвигун (в центрі знімка), рух від якого передається на загально-цехову трансмісію, що знаходиться під стелею. А вже звідти — на кожний конкретний верстат за допомогою привідних ременів.

Цегляна підлога, а, може, навіть із бруківки. Це не зовсім проглядається, проте говорить про загальну виробничу культуру. Над кожним верстатом прості тарілчасті плафони освітлення.

І все ж, найбільшу увагу привертають люди, їхні обличчя, зовнішній вигляд. Робітники одягнені акуратно, практично всі мають головні убори. Праворуч, напевне, представники адміністрації, хоча про тих, кого зображено на фотографії, ми знаємо мало конкретного. На зворотньому боці фото лише три прізвища: "Базін, Я. Куцевой, Руденко".

Такі історичні фотоматеріали не можна не сприймати без хвилювання. Вони, наче привіт через безодню часу від одного покоління до іншого. А це свідчить про прийнятність, спадкоємність між ними.

Отже, трамвай жив, живе і буде жити.

Підготував М. АРТАМОНОВ

№81‑82 (5227‑5228), 16 жовтня 2004 року