Трамвай. Подвижной состав. Вагони типу "БФ"

Історія моделі

Трамвайні вагони серії "БФ" випускалися з 1925 по 1929 рік Сормівським та Коломенським заводами. Вони були першими трамвайними вагонами, запущеними у серійне виробництво у СРСР. До цього трамвайні господарства "країни рад", в якій ще недавно вирувала громадянська війна, обходилися виключно тим рухомим складом, який дістався їй у спадок від дореволюційної Росії.

Назва вагону - "БФ" - розшифровувалася як "безфонарний". Це аж ніяк не означало, що у вагона були відсутні зовнішні освітлювальні прилади, адже на той час "ліхтарем" називалася надбудова на даху вагона, через скляні боковини якої вдень до салону надходило додаткове світло. На відміну від дореволюційних "ліхтарних" вагонів "Ф", вагони "БФ" такої надбудови не мали. Втім, невелика надбудова на даху все ж таки була, але вона виконувала лише функцію вентиляції салону.

Усього було вироблено близько чотирьох сотень вагонів «БФ». Практично всі вони були поставлені до Москви; лише п'ятнадцять вагонів дісталися Харкову перед відкриттям першої трамвайної лінії широкої колії 1927 року. У 60-ті роки частина вагонів "БФ" з Москви були передані в інші міста Союзу, зокрема Ногінськ, Краснодар, Новосибірськ і Ярославль. Пасажирська експлуатація цих вагонів на вулицях російської столиці закінчилася 1970 року, хоча кілька вагонів продовжували працювати пізніше як вантажні та службові. Один із вагонів типу "БФ", відновлений у первісному вигляді, можна побачити сьогодні у Московському музеї міського пасажирського транспорту.

Технічний опис

Вагони типу "БФ" мали дерев'яний кузов, що встановлювався на несучій сталевій клепаній рамі. Подібна конструкція дісталася "у спадок" від дореволюційних попередників моделі, на зразок яких і будувався вагон. У нових вагонів типу "Х", виробництво яких було освоєно 1927 року, каркас кузова був уже сталевим.

Ходова частина вагона являла собою два одновісні поворотні візки системи Беккера, які забезпечували плавне проходження кривих і сприяли зменшенню зношування бандажів коліс. Кузов спирався на візки за допомогою підресореної п'яти, а також двох грибоподібних пружних бічних опор. Щоб пом'якшити удари коліс на поворотах, використовували повертаючий пружинний механізм.

Перші вагони були оснащені зарубіжним електрообладнанням. З 1927 стали встановлювати двигуни ДМ1а, виробництво яких налагодив московський завод "Динамо". Останні були цільнокорпусними та мали гарну вентиляцію. Для комутації силових ланцюгів використовувалися ручні контролери барабанного типу.

Вагони "БФ", як і більшість трамваїв, що випускалися в довоєнний період, були двосторонніми, тобто мали два пульти керування та виходи на обидві сторони вагона. Це дозволяло обертати їх у тупикових кінцевих зупинках, які переважали в ті роки у трамвайних господарствах багатьох міст. Дверні двері відкривалися вручну. Салон перших вагонів "БФ" мав трирядне планування та 26 місць для сидіння, але незабаром, задля збільшення місткості, почали випускати вагони з дворядним плануванням (16 місць для сидіння).

Вагони типу "БФ" у Харкові

Незважаючи на те, що вагони "БФ" випускалися виключно для потреб Москви, до нашого міста все ж таки потрапила незначна кількість трамваїв цього типу. 1927-го року Харків отримав 15 вагонів "БФ", що було пов'язано з відкриттям руху першою лінією ширококолійного трамваю. Широкомасштабний проект перешивки колії з вузької на стандартну широку вимагав повного оновлення рухомого складу. Основним типом трамвайних вагонів у Харкові стали вагони "Х", виробництво яких розпочалося того ж 1927-го року. Однак постачання першої партії вагонів "Х", що очікувалося в серпні 1927 року, було зірване. Щоб не відкладати запуск першої ширококолійної лінії трамваю, Харківський Комунгосп домовився з Моспромгоспом про викуп 15 нових вагонів "БФ", які призначалися для Москви.

Перші 6 вагонів "БФ" надійшли до Харкова у середині серпня 1927-го року. В останніх числах серпня відбулася їхня обкатка, а з 4 вересня 1927 року вагони стали працювати на першій лінії харківського ширококолійного трамваю, що проходила від перехрестя Плеханівської та Молочної вулиць до заводу "Серп і Молот". Протягом вересня 1927-го року місто отримало решту 9 вагонів цієї моделі. Трамваї "БФ" отримали паркові номери ## 186-200.

На момент надходження вагонів "БФ" у Харкові ще не було депо для трамвайних вагонів широкої колії, тому вагони "БФ" спочатку базувалися у відкритих у тому ж 1927 році головних трамвайних майстернях на вулиці Уральській (пізніше - ВАРЗ ХТТУ), де для ширококолійних вагонів було обладнано кілька канав. Виїзд вагонів на маршрут та заїзд у депо здійснювався через вулицю Польову. З відкриттям першої черги Комінтернівського депо вагони було переведені до нього.

Пасажирська експлуатація вагонів "БФ" у Харкові виявилася дуже недовгою. У міру надходження нових партій вагонів "Х", вагони "БФ" були переобладнані у вантажні. До кінця 1933 року було переобладнано 12 вагонів "БФ"; останні три вагони, що залишалися в пасажирській експлуатації, стали вантажними 1934-го року.

Під час переобладнання вагонів зберігалися кабіни з оригінальним дизайном, а між кабінами замість пасажирського салону були влаштовані вантажні платформи. Подібні вагони виконували різноманітні функції. Зокрема, ними доставляли будматеріали до місця ремонту колій та до численних будівельних майданчиків міста, перевозили вантажі для харківських підприємств, буксували несправні вагони, а також безмоторні вантажні платформи. Частину вантажних вагонів «БФ» було знищено під час війни, решта продовжувала працювати аж до кінця 60-х років, коли їм на зміну прийшли чотиривісні вантажні трамваї переобладнані з пасажирських вагонів МТВ-82.

(с) Андрій Бутковський, 2018

Джерела

1. М. Иванов. «Дедушка-трамвай». Техника молодежи, № 7, 1986.;
2. Матеріали архіву ХКП "Міськелектротранс";
3. Матеріали сайту transphoto.org;
4. Матеріали форуму «Транспорт у Росії»;

Технічна характеристика трамвайного вагона типу "БФ"