Проект концепціі Державної цільової програми розвитку метрополітенів України на 2005-2010 р.р. (від 2004 року)

Вступ

Концепція Державної цільової програми розвитку метрополітенів України на період 2005-2010 рр. (далі - Концепції), розроблена на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 18.06.2003 № 19847/3/1-04 у відповідності з вимогами Закону України " Про державні цільові програми".

Як свідчить світовий досвід, будівництво метрополітенів в першу чергу необхідно в містах з населенням від одного мільйона чоловік. Сьогодні транспортне забезпечення населення великих міст практично неможливе без метрополітенів.

В світі метрополітени діють в 60 країнах світу - в 120 містах. Найбільші з метрополітенів побудовані в Нью-Йорку (протяжність підземних магістралей - 216 км., естакадних - 166; налічує 444 станції; перевозить 1,5 млрд. пасажирів за рік), Лондоні (протяжність 435 км, перевозить 700 млн. пасажирів за рік), Парижі ( 235 км, 1 млрд. пасажирів), Токіо ( 200 км, 2 млрд. пасажирів).

Серед країн СНД станом на 2003р. найбільші метрополітени в Москві - протяжність ліній 276 км., Санкт-Петербурзі - 99 км., Київ - 55 км. За добу Московський метрополітен перевозить близько 9 млн. пасажирів, Санкт-Петербурзький - близько 3 млн., Київський - 1,7 млн. При цьому Київський метрополітен перевозить 50 % платних пасажирів в місті.

В середньому, по всім містам, в яких будуються є метрополітени, ставиться завдання перевезення ними до 40-60 відсотків міських пасажирів, а в Києві після введення планових потужностей, метрополітеном буде перевозитися 50-55 відсотків міських пасажирів.

Метрополітен - міський пасажирський транспорт з найкращими провізними спроможностями. Він екологічно чистий, швидкісний і комфортний перевізник пасажирів.

Метрополітен, крім того, у всіх країнах є найбільш безпечним видом пасажирського транспорту за умов виконання правил технічної експлуатації та правил користування пасажирами.

Зазначені фактори сьогодні, у зв'язку з різким збільшенням кількості наземного транспорту з двигунами внутрішнього згорання, неможливістю реконструкції центральної частини великих міст, де багато будівель, що являються історичними, архітектурними пам'ятниками, являються визначальними для організації перевізного процесу в містах.

Особливо актуальним стає введення метрополітенів у зв'язку з зростанням територій і населення міст, утворення мегаполісів, тому сьогодні в світі спостерігається стала тенденція до подальшого розвитку метрополітенів, зростання темпів будівництва нових ліній та станцій.

Можна стверджувати, що рівнозначної альтернативи метрополітенам, як найбільш масовому, соціально значущому, безпечному, комфортабельному та зручному міському транспорту на сьогодні немає.

Переважно у всіх країнах, в т. ч. в Російській Федерації, питання розвитку метрополітенів є складовою частиною транспортної політики урядів, для чого розроблені та виконуються відповідні програми та плани державного рівня, а в державних бюджетах щорічно передбачаються значні вкладення та дотації для розвитку та експлуатації метрополітенів, враховуючи, що метрополітен є дороговартісним та складним в експлуатації видом транспорту.

Відсутність в Україні цільової програми розвитку метрополітенів створює значні проблеми для їх подальшого розвитку, уповільнює розбудову існуючих та будівництво нових метрополітенів та ліній, перешкоджає планам розвитку міст та повному задоволенню їх потреб в зручному і надійному транспортному обслуговуванні населення, тому розробка Державної програми розвитку метрополітенів є, безперечно, справою державної ваги.

1. Стан та проблеми розвитку метрополітенів в Україні.
Аналіз причин виникнення проблем та обґрунтування необхідності їх розв'язання шляхом розроблення і виконання програми Державної цільової програми розвитку метрополітенів України (далі Програми)

В Україні питання будівництва підземних доріг (для Києва) вперше розглядалися ще в 1916 та в 1918 рр., проте реальні умови для їх будівництва склалися тільки після війни - в 1949 році розпочалося будівництво першої лінії Київського метро, яка вступила в дію в 1960 році. З цього періоду будівництво метрополітену в Києві передбачалося в генеральних планах розвитку міста та входило до завдань Державних планів країни.

В Україні в 1994 р. було передбачено розробити Генеральний план розвитку метрополітенів (згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1994р. № 668-р) проте ця робота не було завершена через брак коштів.

Сьогодні в Україні функціонують три метрополітени:

• Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (введено в експлуатацію в 1960 році);
• Державне підприємство "Харківський метрополітен" (введено в експлуатацію в 1975 році,;
• Державне підприємство "Дніпропетровський метрополітен" (введено в експлуатацію в 1995 році).

Крім того, Державне підприємство "Донецька дирекція будівництва метрополітену" будує метрополітен в м. Донецьк.

Останні 3 підприємства знаходяться у підпорядкуванні Міністерства транспорту України.

За характером перевізного процесу і забудови міст претендують на будівництво метрополітену м.м. Одеса, Запоріжжя, Львів, Мелітополь.

Метрополітенами України у 2003 році було перевезено 872,8 млн. пасажирів (105% до рівня 2002 року).

Вагонний парк метрополітенів в Україні сьогодні становить 959 вагонів, з них із строком експлуатації до 20 років налічується 225 вагонів, до 31 року - 447 вагонів, понад 31 рік - 287 вагонів. Загальний стан вагонного парку в розрізі метрополітенів та по роках експлуатації наведено в додатку 1.

Міністерством промислової політики України у 1997 році була розроблена та затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 1998 року № 769 Державна програма "Розвиток рейкового рухомого складу соціального призначення для залізничного транспорту та міського господарства".

Одним із завдань цієї програми була підпрограма створення вагонів метрополітену (головних та причіпних) у 1998-2002 роках Вартість робіт була визначена у 25,380 млн.грн. Замовником завдання було визначено Мінтранс України, головними виконавцями - ДХК "Луганськтепловоз", УкрНДІВ та інші.

Це завдання не було виконано в першу чергу через недостатнє фінансування робіт, що негативно вплинуло на розвиток та оновлення бази рухомого складу вітчизняних метрополітенів. За останні роки старіння вагонного парку продовжує наростати і ситуація з його експлуатацією може стати критичною.

В умовах обмежених фінансових ресурсів, для продовження строку експлуатації вагонів з терміном використання понад 31 рік Київським метрополітеном здійснюється практика проведення капітально-відновлювальних ремонтів із продовженням ресурсу кузовів на наступні 15 років Проведення таких ремонтів освоєне ТОВ "Метровагонсервіс" спільно з ремонтною базою Київського метрополітену. В період з 2002 по 2004 рік було відремонтовано із продовженням ресурсу всього 25 вагонів метро.

Потреба у вагонах внаслідок подальшого розвитку ліній метрополітенів в Україні у найближчі шість років суттєво зросте (до 1500 одиниць).

Виробництво вагонів для метрополітенів країн СНД сьогодні здійснюють ЗАТ "Метровагонмаш" (м. Митищі, Московська обл. Росія), ЗАТ "Вагонмаш (м. Санкт-Петербург, Росія).

ТОВ "Метровагонсервіс" (дочірнє підприємство КП "Київський метрополітен", Україна) здійснює складання вагонів з комплектуючих вирбництва підприємств ЗАТ "Вагонмаш" (м. Санкт-Петербург) та ТОВ "Група Дедал"(Москва).

Вартість вагонів, що поставляються в Україну, становить 2,2-2,5 млн. грн. за одиницю. Вартість вагонів виробництва країн Західної Європи становить 6-8 млн. грн., але за своїми технічно-експлуатаційними характеристиками ці вагони непридатні для експлуатації на лініях метрополітенів України.

З метою вирішення питання прискорення оновлення вагонного парку метрополітенів, на сьогодні, ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (Україна) освоює випуск рами візків, колісних пар, кузовів вагонів та інших комплектуючих, а також планує освоїти виробництво першого нового вітчизняного вагона.

Сьогодні, в умовах відсутності координації дій, кожний метрополітен вирішує питання оновлення рухомого складу самотужки, виходячи із своїх виробничих та фінансових спроможностей, без врахування перспективного розвитку вагонобудування.

Так, для оновлення парку Київського метрополітену Київською міськрадою затверджено Концепцію проекту "Про наміри створення українського вагона метро нового покоління", розроблену КП "Київський метрополітен" та ТОВ "Група Дедал" з виготовленням кузова на Крюківському вагонобудівному заводі, а складання вагонів буде проводитись у Києві.

Проте в цілому таке становище не може задовольнити вітчизняні метрополітени, тому що різні моделі рухомого складу потребують різних технологій їх обслуговування та ремонту, що веде до збільшення експлуатаційних витрат і економічно недоцільно.

Тому виникає нагальна потреба щодо розробки технічних умов на виготовлення вагонів, які були б направлені на уніфікацію рухомого складу, враховували передовий досвід вагонобудування та сприяли зменшенню експлуатаційних витрат замовниками.

Головним завданням підпрограми вагонобудування є створення бази вітчизняного вагонобудівного виробництва для забезпечення потреб українських метрополітенів у рухомому складі відповідно до зростаючих обсягів пасажироперевезень.

Аналогічні проблеми існують і в питаннях забезпечення метрополітенів ескалаторним, вентиляційним, захисним та іншим обладнанням, яке в Україні не випускається зовсім, або випуск якого знаходиться в зародковому стані, тому з цих проблем, а також з проблем забезпечення метрополітенів виробами будівельної індустрії, зв'язку тощо необхідно розробити окремі підпрограми.

Виходячи з зазначеного можна зробити висновок, що сьогодні в Україні нагальним питанням є проведення єдиної державної технічної політики для вирішення питань освоєння виробництва та серійного виготовлення вагонів нового покоління, шахтних ескалаторів, іншого обладнання для метрополітенів, а також створення відповідних умов і потужностей для проведення їх відновлення, модернізації і ремонту.

2. Мета Програми

Головною метою програми є забезпечення потреб населення України в зручному та високоякісному перевезенні у міському сполученні метрополітенами.

В програмі будуть передбачені окремі підпрограми, спрямовані на будівництво нових ліній, вагонобудування, виробництво ескалаторів, систем зв'язку та сигналізації, вентиляційного обладнання тощо.

Особлива увага в програмі повинна бути приділена питанням розвитку та продовження будівництва існуючих метрополітенів в містах Київ, Харків, Дніпропетровськ та будівництву і веденню в дію метрополітену в м. Донецьку і в перспективі - в інших великих містах України.

Програма повинна забезпечити вирішення технічних проблем, що існують в сфері метрополітенів, організацію навчання та професійної підготовки інженерно - технічних працівників метрополітенів та підприємств, що здійснюють їх будівництво та експлуатацію.

Забезпечення високого рівня безпеки руху та запобігання актам незаконного втручання в діяльність метрополітенів є необхідною складовою нормальної роботи метро. Крім того, одним з завдань метрополітенів є вирішення питань цивільного захисту в особливий період, що також повинно знайти своє місце в програмі.

Важливими завданням програми повинно стати також освоєння серійного виробництва конкурентно-спроможного рухомого складу (головного та причіпного вагонів метрополітену), ескалаторів, обладнання для метрополітенів та створення потужностей для їх виготовлення та ремонту вітчизняними виробниками і, таким чином, зменшення імпортної залежності у постачанні рухомого складу з держав СНД.

Залучення до виготовлення рухомого складу вітчизняних виробників дозволить використати науково-технічний та виробничий потенціал нашої держави, створити нові робочі місця і, таким чином, пом'якшити стан соціальної напруги в суспільстві.

Метою Програми є також перспективні дослідження та техніко-економічні обґрунтування будівництва метрополітенів в містах Львів, Одеса, Запоріжжя, Мелітополь та інших, а також дослідження та теоретичні обгрунтування питань впровадження в містах України, поруч з традиційним метро, "міні-метро" та "легкого метро".

Програма повинна відображати питання вдосконалення та створення нормативно-правової бази, визначити оптимальні шляхи та співвідношення державного, галузевого та місцевого управління в сфері метрополітенів, а також питання координації дій відповідних органів управління.

В програмі необхідно врахувати питання фінансування будівництва метрополітенів, визначити їх джерела, передбачити можливість залучення до програм інвестиційних коштів.

В цілому програма повинна відповідати державній політиці розвитку метрополітенів і забезпечити високий рівень розвитку метробудівництва та ефективне використання метро для забезпечення потреб в перевезеннях пасажирів.

3 . Визначення, порівняльний аналіз можливих варіантів Програми та обґрунтування необхідності її прийняття.

Визначення проблеми:

В Україні міський пасажирський транспорт загального користування є найважливішим елементом транспортної системи, що забезпечує щоденні транспортні потреби двох третин міського населення. Метрополітен в структурі міської транспортної системи великих міст є одним з найбільш ефективних, зручних, екологічно чистих і привабливих видів транспорту, призначений, в першу чергу, для задоволення виробничих потреб міста і вирішення соціальних потреб переважної більшості населення міст та гостей.

Особливо зростає роль метрополітенів в умовах зростаючої функціональної конкуренції через зростання кількості мікроавтобусів та легкових автомобілів особистого користування, що, крім впливу на платоспроможний попит на послуги міського пасажирського транспорту, істотно ускладнює умови роботи транспорту на вулицях.

Таким чином, розвиток метрополітенів у великих містах України слід розглядати як створення стійко функціонуючої, економічно ефективної, соціально необхідної і доступної для більшості шарів населення системи міського і приміського пасажирського транспорту.

Порівняльний аналіз:

Виходячи з світових тенденцій розвитку метрополітенів та враховуючи динаміку економічного зростання в Україні можна зробити висновок про необхідність розвитку метрополітенів для задоволення потреб населення в зручному і надійному транспортному обслуговуванні в Україні.

В даний час в Україні загострюється проблема організації руху на вулицях великих міст, в яких для перевезення населення доводиться опиратися на традиційні наземні види транспорту: автобуси, тролейбуси, трамваї, таксі.

Особливо погіршилася ситуація внаслідок тривалого екстенсивного розвитку пасажирських перевезень міськими автобусами великої та особливо великої місткості, які тривалий час не оновлювалися і є застарілими як фізично, так і морально. Їм на зміну прийшли багаточисельні мікроавтобуси, які ускладнили і без того непросту вуличну ситуацію, призвели до погіршення стану безпеки на дорогах та екологічної безпеки.

В таких умовах метрополітен, як один з найбільш ефективних видів транспорту, який не тільки не завантажує вулиці, а й є комфортабельним, привабливим та екологічно чистим видом пасажирського транспорту, не має рівних серед інших видів міського транспорту.

Обгрунтування оптимального варіанта.

Пасажирський транспорт у світі, крім традиційних видів - автомобільного, наземного електротранспорту та метрополітенів представлений також такими видами, як канатні дороги, фунікулери, монорейкові дороги. Існують і розвиваються також такі різновидності метрополітенів, як "міні-метро" та "легке метро".

Проте, незважаючи на тривалий час існування цих видів транспорту, найбільш розвиненими, поширеними і ефективними слід визнати підземний вид електротранспорту - метрополітен.

Виходячи з світового досвіду, будівництво та розвиток метрополітенів необхідний в містах з населенням 800-1000 тис. жителів, а "міні-метро" і "легкі метро" є ефективним видом транспорту в містах з населенням 400-500 тис. жителів, а також в окремих районах міст-мільйонників.

Враховуючи динаміку розвитку економіки в Україні можна зробити висновок про необхідність розвитку метрополітенів для задоволення потреб населення в зручному і надійному транспортному обслуговуванні в Україні. Крім того, недосконала дорожньо-вулична система в багатьох містах та різке зростання кількості автомобілів призвело фактично до зниження рівня якості дорожнього руху, виникнення значних проблем в організації руху.

В таких умовах можна передбачити значне зростання попиту на послуги метрополітенів і, як наслідок, постає необхідність забезпечити розвиток метрополітенів з метою збільшення обсягів перевезень метрополітенів.

В першу чергу це стосується таких міст, як Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, а на перспективу - Одеса, Львів, Запоріжжя, Мелітополь.

4. Основні завдання та механізми реалізації програми.

Основними завданнями Програми є:

• вирішення питань державної підтримки і сприяння розвитку існуючих метрополітенів в містах Київ, Харків, Дніпропетровськ та будівництва і ведення в дію метрополітену в м. Донецьку, а в перспективі - в інших великих містах України;
• забезпечення скоординованих та узгоджених дій уряду, центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств метрополітенів та промисловості, громадських організації в сфері розвитку метрополітенів;
• підготовка та реалізація окремих підпрограм будівництва нових ліній, вагонобудування, виробництва ескалаторів, систем зв'язку та сигналізації, вентиляційного обладнання тощо;
• вирішення конкретних завдань розвитку метрополітенів в регіонах на період до 2010р.;
• вирішення питань законодавчого, нормативно-правового та нормативно-технічного забезпечення діяльності метрополітенів;
• створення серійного виробництва на підприємствах України конкурентно-спроможного рухомого складу (головного та причіпного вагонів метрополітену), ескалаторів, іншого обладнання метрополітенів, а також потужностей для його виготовлення;
• вирішення питань щодо оптимального управління та організації транспортного процесу в містах для та недопущення непотрібної конкуренції між перевізникам різних видів транспорту та створення сприятливих умов для користування пасажирів метрополітенами;
• забезпечення високого рівня безпеки перевезень, екологічної безпеки; -забезпечення надійної охорони та захисту метрополітенів і їх пасажирів від можливих актів незаконного втручання;
• проведення перспективних досліджень та техніко-еконімічних обґрунтувань будівництва нових метрополітенів в містах Львів, Одеса, Запоріжжя Мелітополь та інш.
• дослідження і проведення теоретичних та техніко-економічних обгрунтувань створення та впровадження в містах України "міні-метро" та "легкого метро".

Механізм реалізації програми передбачає виконання першочергових заходів, а саме:

• визначаються головні замовники завдань Програми та координатори Програми.
• визначаються джерела та обсяги фінансування.
• визначаються виконавці Програми.
• визначаються основні завдання розвитку існуючих метрополітенів та визначаються плани будівництва метрополітенів в інших містах України.

Функції головних замовників завдань Програми пропонується залишити за Київською міською, Харківською, Дніпропетровською та Донецькою обласними державними адміністраціями. В разі прийняття рішень про будівництво нових метрополітенів, їх замовниками повинні бути відповідні обласні державні адміністрації.

Головними координаторами програми є Міністерство транспорту України та Міністерство промислової політики (в частині створення та виготовлення рухомого складу та обладнання).

Виконавцями програм розробляються плани реалізації основних завдань та підпрограм будівництва та введення нових ліній та об'єктів метро, вагонобудування, ремонту та оновлення рухомого складу, серійного виготовлення шахтних ескалаторів, вентиляційних систем, систем сигналізації та зв'язку, іншого обладнання.

Місцеві органи виконавчої влади на підставі Програми розробляють конкретні плани і програми розвитку метрополітенів у містах, виходячи з таких орієнтовних показників на найближчі шість років (до 2010 р. включно):

По м. Києву: ввести та побудувати нових ліній протяжністю 17,7 км., новий мостовий перехід на Подільсько-Воскресенській лінії, 14 нових станцій та 2 нових виходів (загальна вартість робіт понад 2,9 млрд. грн.);

По м. Харкову: ввести 4 нові дільниці (протяжність 6,41 км.), електродепо, придбати рухомий склад та провести ремонт ескалаторів (загальна вартість 0, 85 млрд. грн.);

По м. Дніпропетровську: завершити будівництво першої черги з введенням в дію 2 станцій (протяжність - 4,06 км., загальна вартість робіт - 0, 78 млрд. грн.);

По м. Донецьку: ввести в дію перший пусковий комплекс першої черги з 6-ма станціями (протяжність - 9,67 км., вартість 0,78 млрд. грн.).

При проектуванні та будівництві нових ліній і станцій метро повинні враховуватися питання суміщення та розв'язок різних видів транспорту, взаємного підвезення пасажирів, розміщення на станціях великих торговельних та культурних центрів.

Враховуючи спільність виробничих та комерційних інтересів підпри-ємств-метрополітенів, перспектив подальшого розвитку їх виробничих потужностей і для сприяння координації та проведення узгоджених дій у виробничій, науково-технічній, соціальній сферах діяльності створюється громадська організація - Асоціація метрополітенів України.

5. Оцінка очікуваних результатів виконання програми, зокрема економічних, соціальних, екологічних, та визначення її ефективності

Виконання завдань Програми та підпрограм забезпечить задоволення потреб населення України, в першу чергу жителів великих міст, їх приміських районів та гостей міст у висоякісних і доступних перевезеннях у міському сполученні.

Буде досягнуто подальший розвиток існуючої мережі підземних шляхів в містах Київ, Харків, Дніпропетровськ, ведення в дію метрополітену в м. Донецьку і в перспективі - будівництво метрополітенів в інших великих містах України.

Освоєння серійного виробництва конкурентно-спроможного рухомого складу, а також великої номенклатури обладнання дозволить забезпечити економічне зростання вітчизняних підприємств - виробників, зменшить імпортну залежність України від постачання рухомого складу з підприємств держав СНД, якнайповніше використати наявних науково-технічний та виробничий потенціал нашої держави, створити нові робочі місця і, таким чином, пом'якшити стан соціальної напруги в суспільстві.

Будуть виконані дослідження та теоретичні обгрунтування впровадження в містах України "міні-метро" та "легкого метро".

Розвиток метрополітенів дозволить зменшити навантаження на вулиці міст, покращить екологічну ситуацію в містах.

6. Визначення фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми

Джерелами фінансування Програми є:

• кошти місцевого бюджету;
• кошти Державного бюджету України ( з цією метою в Державному бюджеті окремими рядками визначаються щорічні обсяги фінансування, частка яких в період до 2010 року повинна складати не менше 50% від загальних витрат на розвиток метрополітенів).
• субвенції та компенсації за перевезення пасажирів пільгових категорій, які повинні виплачуватися в повному обсязі і своєчасно;
• власні кошти підприємств-метрополітенів (незалежно від форм власності). З метою підвищення рентабельності метрополітенів тарифно-цінова політика повинна максимально сприяти наближенню ціни на перевезення до їх собівартості ( ця ціна виходячи із високого рівня комфорту перевезень та обслуговування повинна бути значно вищою ніж в наземних видах транспорту).
• кошти підприємств регіонів, на яких працюють працівники, що користуються метрополітенами;
• кошти прилеглих районних адміністрацій, населення яких працює на підприємствах міст і користується метрополітенами;
• кошти, що надходять від інформаційно-рекламної діяльності на метрополітенах, торговельної діяльності, оренди площ тощо (ці кошти повинні спрямовуватися виключно на розвиток метрополітенів);
• кошти підприємств - виробників рухомого складу та обладнання (Крюківського вагонобудівного заводу та інш.);
• добровільні внески українських та іноземних юридичних і фізичних осіб;
• інші надходження.

За ініціативою підприємств-метрополітенів, обласних та міських органів виконавчої влади може бути створено Спеціальний Фонд розвитку метрополітенів, для проведення загальних робіт в сфері метрополітенів( наукові дослідження проектні роботи, розробка правил, нормативів, вимог інших спільних актів, тощо).

Порядок формування та використання фінансових ресурсів, які акумулюються для фінансування Програми, погоджується та затверджується в установленому порядку.

Обсяги фінансування програм розвитку метрополітенів визначаються на кожний календарний рік головними замовниками. На 2005 рік за рахунок Державного бюджету для розвитку метрополітенів в містах необхідно виділити наступні кошти: для метрополітену в м. Києві - 262 5 млн. грн., в Харкові - 65 млн. грн. в Дніпропетровську - 35 млн. грн., в Донецьку - 50 млн. грн.

Внаслідок збільшення потреби у вагонах для забезпечення перевезення зростаючого обсягу пасажирів необхідно передбачати також виділення коштів для придбання та ремонту вагонного парку.

Для нових ліній та станцій метрополітенів необхідно налагодити випуск (або закупівлю) шахтних ескалаторів, виходячи з кількості станцій, що вводяться. Оптимальним для розвитку метрополітенів є щорічне введення в експлуатацію 1-2 нових станцій метро, а на метрополітенах, що мають кілька радіальних ліній - в середньому по 1 станції на кожній.

Матеріальні та виробничі ресурси метрополітенів повинні також враховувати необхідність проведення ремонтних та відновлювальних робіт колійного господарства та рухомого складу, електро- та автоматичного обладнання, систем управління тощо.

Виконавцями Програми є:

• Центральні та урядові органи виконавчої влади;
• Обласні та міські державні адміністрації;
• Київський, Харківський Дніпропетровський метрополітени, Донецька дирекція з будівництва метрополітенів;
• ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод";
• Український науково-дослідний інститут вагонобудування;
• ТОВ "Метроінвест";
• "Укртметротунельропроект";
• "Укрметротунельбуд";
• інші науково-дослідні та проектні інститути і установи, які визначаються головними замовником будівництва метрополітенів спільно з центральними та урядовими органами виконавчої влади.

Виробництво рухомого складу, будівельних матеріалів та конструкцій , вагонів, ескалаторів, обладнання, ремонтні роботи тощо будуть переважно здійснюватися на вітчизняних підприємствах.

7. Етапи виконання Програми

Етапи виконання програми будуть розподілені по періодам і повинні враховувати необхідність розробки планів та програм розвитку метрополітенів у кожному місті, вибір проектів розвитку ліній, підготовку робочої документації, проведення вибору виконавців та постачальників.

На перших етапах для розгляду планів та програм доцільно проводити засідання науково-технічних рад міністерств та відомств - учасників програми із залученням фахівців Київської міської, Харківської, Дніпропетровської і Донецької обласних державних адміністрацій та метрополітенів; за їх результатами повинні готуватися рішення щодо виконання та реалізації поставлених завдань.

Питанням організації виготовлення вітчизняних вагонів метрополітену повинні бути пов'язаними з можливістю в перспективі здійснювати переважне забезпечення комплектуючими та складовими вітчизняного виробництва.

Наступним етапом є визначення дольової участі замовників у фінансуванні програми та підпрограм на підставі рекомендації науково-технічної ради та укладання договорів з виконавцями програми.

Етап програми з розробки та затвердження кошторисної та проектно-конструкторської документації, (а для рухомого складу - додатково підготовки до виготовлення дослідного зразка) виконується вибраними виконавцями і контролюється замовником.

На завершальних етапах завдань здійснюються необхідні контрольно -перевірочні роботи, випробування та приймання об'єктів комісіями, склад яких визначається замовниками.

Для робіт з приймання рухомого складу вагонів метрополітену до складу комісій входять представники міністерств і відомств.

8. Заключні положення

На підставі концепції Державної цільової програми розвитку метрополітенів України на період до 2010 року дирекціями метрополітенів розробляються відповідні Концепції та Програми розвитку метрополітенів в містах, формуються плани робіт, визначаються обсяги фінансування на кожний рік, готуються та надаються пропозиції до Мінекономіки та Мінфіну щодо фінансування завдань за рахунок коштів Державного бюджету.

В разі необхідності за ініціативою замовників до Концепції можуть бути внесені зміни та доповнення.

---

---

Джерело інформації:

http://www.mintrans.gov.ua/?f=Doc.View&p=metro_concept&m=law