Малинівка - роз'їзд №14 - Дубове Опции

[Pabel]

Довідник «Залізничні станції СРСР» (А.Архангельський, В.Архангельський, М., 1980) датує виникнення станції Дубове 1908 р. Однак при найближчому розгляді історії станції у відкритих джерелах формується дещо інша картина.

За всю історію свого існування станція Дубове мала кілька офіційних і неофіційних назв. Перша назва роздільного пункту – напівстанція Малинівка, за найменуванням найближчого населеного пункту. Перші згадки про Малинівку датовані 1879 р. Це звіт правління товариства Курсько-Харково-Азовської залізниці за 1879 рік, вказівники Фрум за травень і серпень 1879 р., а також вказівник Російських залізниць Скорино за 1879 р.

Напівстанція – нетарифний роздільний пункт дореволюційних залізниць Російської імперії, де мала місце слабка маневрова робота. Які маневри могли мати місце по напівстанції Малинівка – документальних свідчень про це віднайти наразі не вдалося. Можливих варіантів може бути багато: від невеликого навантаження – до заштовхування товарняка в тупик, щоби пропустити зустрічний пасажирський поїзд, або такий, що йшов услід товарняку (нагадаємо: тоді Курсько-Харково-Азовська залізниця була одноколійною). Втім, у звіті правління товариства Курсько-Харково-Азовської залізниці за 1879 р. (с. 48) міститься згадка про наявність по напівстанції житлових будинків для залізничників.

Примітно, що у вказівнику Скорино напівстанція Малинівка фігурує на відстані 396 верст від Курська (с. 51), що за кілометражем співпадає із сучасною станцією Дубове. Вказаний також час ходу потягів пасажирського сполучення (поштового і пасажирського) від Курська до напівстанції Малинівка (бл. 17 год.), однак це не доводить (як і не спростовує) тезу про наявність тут пасажирського руху в 1879 р. Щодо вказівників Фрум із розкладами поїздів пасажирського сполучення, то серпневий випуск за 1879 р. міс-тить розклади потягів із зупинками усіх поїздів пасажирського сполучення (поштових, пасажиських, товаро-пасажирських) по Малинівці (с. 46, 47). Од-нак з якої причини по безвісній Малинівці зупиняються всі потяги напряму? І не лише по Малинівці: час відправлення вказаний по всіх напівстанціях і роз’їздах від Курська до Ростова. І чому тоді травневий випуск вказівника Фрум вказує, що зупинки по Малинівці у поїздів пасажирського сполучення не було (с. 46-47), хоча у травні і серпні діяв один і той самий розклад потягів, - літній?

Справа в тому, що вказівники Фрум іноді вказували на зупинки потягів пасажирського сполучення по всіх роздільних пунктах залізниць визначеного напряму, що може не відповідати дійсності. Вказівник складався за служ-бовими розкладами залізниць, де в разі прослідування потягом станції без зупинки час прослідування тієї станції вказується в колонці відправлення зі станції (без зазначення часу прибуття). То ж розробники вказівника Фрум цілком могли помилково переписати у своє видання з колонки часу відправлення – час прослідування поїздом напівстанції без зупинки. Питання пасажирського сполучення по Малинівці в перші роки експлуатації залишається відкритим.

У другій половині 80-х р.р. ХІХ ст. полустанок змінює статус і назву. Перші документи із новою назвою, які вдалося опрацювати, датовані 1888-1889 р.р. Нова назва роздільного пункту – роз'їзд № 14 (без власної назви). Про це свідчить вказівник Фрум із розкладами потягів на січень-квітень 1888 р. Там роздільний пункт вказаний вже під новим найменуванням, але все ще без зупинки поїздів пасажирського сполучення (с. 35-36). Зимовий розклад вводився восени, то ж скоріш за все, що станом на осінь 1887 р. роздільний пункт вже мав нову назву і нову категорію. Нова категорія підтверджується у документі під назвою «Подовжня профіль Курсько-Харково-Азовської залізниці від Курська до Ростова» 1889 р., де в 395,5 верстах від Курська на межі Катеринославської та Харківської губерній вказаний означений роз’їзд.
Фрагмент подовжнього профілю колії Курсько-Харково-Азовської залізниці (1889 р.) із
позначенням роз’їзду № 14

Наразі, з тієї інформації, яка є у відкритому доступі, можна зробити висновок, що описані вище нововведення пов'язані із будівництвом другої колії на дільниці Лозова – Слов'янськ. Після будівництва другої колії змінилася організація руху поїздів, то ж і змінився статус колишніх напівстанцій.

Зі зміною статусу роздільного пункту на місці сучасної станції Дубове відбулися і зміни в інфраструктурі полустанку. По-перше, з'являється пасажирське сполучення: пасажирів обслуговує каса в згаданому вище дерев'яному житловому будинку, який також було суміщено із конторою начальника роз'їзду. На роз'їзді також працювали сторож і телеграфіст. Посади стрілочника по роз’їзді не було, хоча його обов’язки могли виконувати начальник роз’їзду і сторож. Навантаження по роз’їзді також не було («Звіт з екс-плуатації казенних залізниць за 1891 р. Частина XIV. Звіт управління Курсько-Харково-Азовської залізниці», відомості №№ 16, 17, 18а, опис Курсько-Харково-Азовської залізниці, с. 11). В 1894 р. по роз'їзді вже регулярне пасажирське сполучення (вказівник пасажирських сполучень на зиму 1894-1895 р.р., с. 114 т. 217).

Було також облаштоване водопостачання роз'їзду, для чого землевласник Іванов дав згоду на використання залізницею ставку на своїй землі (Опис справ архіву Державної Ради з 1895 по 1899 рік, справа № 192). По роз'їзді було облаштовано «німецьку водокачку». Роботи із облаштування водопостачання, - від відчуження власницької землі – до виплати винагородження землевласника, - тривали з 1890 по 1897 р.р. Слід зазначити, що роздільний пункт в документах зі справи про винагородження поміщика іменується по-різному: напівстанцією, станцією Малинівкою і роз’їздом № 14. Водонапірна вежа роз'їзду використовувалася і в перші роки радянської влади: тут дозаправлялися водою паровози окремих товарних поїздів.

Третя назва роздільного пункту – роз’їзд № 14 Дубове. Приставка «Дубове» прикріпилася до роз'їзду № 14 восени 1907 р. Із тієї інформації, що вдалося знайти, можна зробити висновок, що виникнення власної назви пов'язане із об'єднанням Курсько-Харково-Азовської і Харково-Миколаївської залізниць в єдине підприємство – Південні залізниці (1907 р.). В межах однієї залізниці опинилися два роз'їзди № 14, і їх слід було якось розрізняти (на колишній Харково-Миколаївській залізниці роз'їзд № 14 отримав назву Спицин, і позначався «№ XIV»).

Сучасна станція Дубове отримала свою сучасну назву за однією із назв сусідньої німецької колонії Дубівська, - нинішнє село Дубове. Це був найближчий більш-менш значний населений пункт. Щодо Малинівки, на початку ХХ століття населений пункт із цією назвою не значиться в списках населених місць та описах Катеринославської та Харківської єпархій. Причина, ймовірно, криється в тому, що до 1917 р. то був власницький маєток із кількома дворами.

До середини ХХ ст. у вказівниках пасажирських сполучень Дубове вказується роз'їздом. В 1910 р. тут було зведено пасажирську будівлю. Починаючи з радянської доби, назва роз'їзду Дубове вказується вже без його номера. Станом на 1927 р., роз'їзд Дубове, окрім далекого пасажирського сполучення, вже здійснював пасажирські операції в місцевому (приміському) сполученні для пасажирів із багажем («Звід тарифів на перевезення вантажів залізницями СРСР. Частина VI», М., 1927, с. 7). Остаточно роз'їзд Дубове став станцією у другій половині 50-х р.р. ХХ ст., коли тут електрифікували залізницю Лозова – Слов'янськ (1958 р.) і побудували залізницю Дубове – Мерцалове (1960 р.). Остання подія, напевно, була більш значущою для зміни категорії роздільного пункту. Примітно, що зараз (навіть зважаючи на військовий час) залізниця Дубове – Мерцалове не діє на відтинку від станції Дубове до станції Легендарна.