Малинівка - роз'їзд №14 - Дубове Опции

[Pabel]

Довідник «Залізничні станції СРСР» (А.Архангельський, В.Архангельський, М., 1980) датує виникнення станції Дубове 1908 р. Однак при найближчому розгляді історії станції у відкритих джерелах формується дещо інша картина.

За всю історію свого існування станція Дубове мала кілька офіційних і неофіційних назв. Перша назва роздільного пункту – напівстанція Малинівка, за найменуванням найближчого населеного пункту. Перші згадки про Малинівку датовані 1879 р. Це звіт правління товариства Курсько-Харково-Азовської залізниці за 1879 рік, вказівники Фрум за травень і серпень 1879 р., а також вказівник Російських залізниць Скорино за 1879 р.

Напівстанція – нетарифний роздільний пункт дореволюційних залізниць Російської імперії, де мала місце слабка маневрова робота. Які маневри могли мати місце по напівстанції Малинівка – документальних свідчень про це віднайти наразі не вдалося. Можливих варіантів може бути багато: від невеликого навантаження – до заштовхування товарняка в тупик, щоби пропустити зустрічний пасажирський поїзд, або такий, що йшов услід товарняку (нагадаємо: тоді Курсько-Харково-Азовська залізниця була одноколійною). Втім, у звіті правління товариства Курсько-Харково-Азовської залізниці за 1879 р. (с. 48) міститься згадка про наявність по напівстанції житлових будинків для залізничників.

Примітно, що у вказівнику Скорино напівстанція Малинівка фігурує на відстані 396 верст від Курська (с. 51), що за кілометражем співпадає із сучасною станцією Дубове. Вказаний також час ходу потягів пасажирського сполучення (поштового і пасажирського) від Курська до напівстанції Малинівка (бл. 17 год.), однак це не доводить (як і не спростовує) тезу про наявність тут пасажирського руху в 1879 р. Щодо вказівників Фрум із розкладами поїздів пасажирського сполучення, то серпневий випуск за 1879 р. міс-тить розклади потягів із зупинками усіх поїздів пасажирського сполучення (поштових, пасажиських, товаро-пасажирських) по Малинівці (с. 46, 47). Од-нак з якої причини по безвісній Малинівці зупиняються всі потяги напряму? І не лише по Малинівці: час відправлення вказаний по всіх напівстанціях і роз’їздах від Курська до Ростова. І чому тоді травневий випуск вказівника Фрум вказує, що зупинки по Малинівці у поїздів пасажирського сполучення не було (с. 46-47), хоча у травні і серпні діяв один і той самий розклад потягів, - літній?

Справа в тому, що вказівники Фрум іноді вказували на зупинки потягів пасажирського сполучення по всіх роздільних пунктах залізниць визначеного напряму, що може не відповідати дійсності. Вказівник складався за служ-бовими розкладами залізниць, де в разі прослідування потягом станції без зупинки час прослідування тієї станції вказується в колонці відправлення зі станції (без зазначення часу прибуття). То ж розробники вказівника Фрум цілком могли помилково переписати у своє видання з колонки часу відправлення – час прослідування поїздом напівстанції без зупинки. Питання пасажирського сполучення по Малинівці в перші роки експлуатації залишається відкритим.

У другій половині 80-х р.р. ХІХ ст. полустанок змінює статус і назву. Перші документи із новою назвою, які вдалося опрацювати, датовані 1888-1889 р.р. Нова назва роздільного пункту – роз'їзд № 14 (без власної назви). Про це свідчить вказівник Фрум із розкладами потягів на січень-квітень 1888 р. Там роздільний пункт вказаний вже під новим найменуванням, але все ще без зупинки поїздів пасажирського сполучення (с. 35-36). Зимовий розклад вводився восени, то ж скоріш за все, що станом на осінь 1887 р. роздільний пункт вже мав нову назву і нову категорію. Нова категорія підтверджується у документі під назвою «Подовжня профіль Курсько-Харково-Азовської залізниці від Курська до Ростова» 1889 р., де в 395,5 верстах від Курська на межі Катеринославської та Харківської губерній вказаний означений роз’їзд.
Фрагмент подовжнього профілю колії Курсько-Харково-Азовської залізниці (1889 р.) із
позначенням роз’їзду № 14

Наразі, з тієї інформації, яка є у відкритому доступі, можна зробити висновок, що описані вище нововведення пов'язані із будівництвом другої колії на дільниці Лозова – Слов'янськ. Після будівництва другої колії змінилася організація руху поїздів, то ж і змінився статус колишніх напівстанцій.

Зі зміною статусу роздільного пункту на місці сучасної станції Дубове відбулися і зміни в інфраструктурі полустанку. По-перше, з'являється пасажирське сполучення: пасажирів обслуговує каса в згаданому вище дерев'яному житловому будинку, який також було суміщено із конторою начальника роз'їзду. На роз'їзді також працювали сторож і телеграфіст. Посади стрілочника по роз’їзді не було, хоча його обов’язки могли виконувати начальник роз’їзду і сторож. Навантаження по роз’їзді також не було («Звіт з екс-плуатації казенних залізниць за 1891 р. Частина XIV. Звіт управління Курсько-Харково-Азовської залізниці», відомості №№ 16, 17, 18а, опис Курсько-Харково-Азовської залізниці, с. 11). В 1894 р. по роз'їзді вже регулярне пасажирське сполучення (вказівник пасажирських сполучень на зиму 1894-1895 р.р., с. 114 т. 217).

Було також облаштоване водопостачання роз'їзду, для чого землевласник Іванов дав згоду на використання залізницею ставку на своїй землі (Опис справ архіву Державної Ради з 1895 по 1899 рік, справа № 192). По роз'їзді було облаштовано «німецьку водокачку». Роботи із облаштування водопостачання, - від відчуження власницької землі – до виплати винагородження землевласника, - тривали з 1890 по 1897 р.р. Слід зазначити, що роздільний пункт в документах зі справи про винагородження поміщика іменується по-різному: напівстанцією, станцією Малинівкою і роз’їздом № 14. Водонапірна вежа роз'їзду використовувалася і в перші роки радянської влади: тут дозаправлялися водою паровози окремих товарних поїздів.

Третя назва роздільного пункту – роз’їзд № 14 Дубове. Приставка «Дубове» прикріпилася до роз'їзду № 14 восени 1907 р. Із тієї інформації, що вдалося знайти, можна зробити висновок, що виникнення власної назви пов'язане із об'єднанням Курсько-Харково-Азовської і Харково-Миколаївської залізниць в єдине підприємство – Південні залізниці (1907 р.). В межах однієї залізниці опинилися два роз'їзди № 14, і їх слід було якось розрізняти (на колишній Харково-Миколаївській залізниці роз'їзд № 14 отримав назву Спицин, і позначався «№ XIV»).

Сучасна станція Дубове отримала свою сучасну назву за однією із назв сусідньої німецької колонії Дубівська, - нинішнє село Дубове. Це був найближчий більш-менш значний населений пункт. Щодо Малинівки, на початку ХХ століття населений пункт із цією назвою не значиться в списках населених місць та описах Катеринославської та Харківської єпархій. Причина, ймовірно, криється в тому, що до 1917 р. то був власницький маєток із кількома дворами.

До середини ХХ ст. у вказівниках пасажирських сполучень Дубове вказується роз'їздом. В 1910 р. тут було зведено пасажирську будівлю. Починаючи з радянської доби, назва роз'їзду Дубове вказується вже без його номера. Станом на 1927 р., роз'їзд Дубове, окрім далекого пасажирського сполучення, вже здійснював пасажирські операції в місцевому (приміському) сполученні для пасажирів із багажем («Звід тарифів на перевезення вантажів залізницями СРСР. Частина VI», М., 1927, с. 7). Остаточно роз'їзд Дубове став станцією у другій половині 50-х р.р. ХХ ст., коли тут електрифікували залізницю Лозова – Слов'янськ (1958 р.) і побудували залізницю Дубове – Мерцалове (1960 р.). Остання подія, напевно, була більш значущою для зміни категорії роздільного пункту. Примітно, що зараз (навіть зважаючи на військовий час) залізниця Дубове – Мерцалове не діє на відтинку від станції Дубове до станції Легендарна.

[Pabel]

Слід зазначити таке: іще в 1900 р. було клопотання з боку землевласників про будівництво залізниці в напрямі Курахівка – Гришине (Покровськ) – Гаврилівка. Про необхідність будівництва залізниці від роз'їзду № 14 в напрямі станцій Гришине і Руднична (Рутченкове) заявили ще в 1901-1902 р.р. Автор відповідного проекту – інженер Табурно. Залізниця передбачалася транзитною. Однак згідно із проектом 1912 р., залізницю передбачалося побудувати не від роз’їзду № 14, а від станції Лозова. В 1915-1916 р.р. черго-вий проект залізниці від роз'їзду № 14 в напрямі станції Гришине представило акціонерне товариство Токмацької залізниці. Дана залізниця передбачалася як резервний хід на випадок перевантаження ліній Лозова – Микитівка і Ясинувата – Костянтинівка. Дані проекту товариства Токмацької залізниці частково перекликалися із проектом залізниці Москва – Волчанськ – Гришине – Маріуполь (1914-1916 р.р.), розробленим графом О’Рурк та інженером Брусенцовим. В 1916 р. представник Міністерства шляхів сполучення Російської імперії Кульжинський запропонував побудувати залізницю від станції Гришине – до станції Куп'янськ. Як бачимо, перспективи утворення по су-часній станції Дубове залізничного вузлу або розв’язки намітилися ще задовго до 1917 р.

В 1939 р. представники партійних організацій та місцевого самовряду-вання Олександрівського району Донецької області запропонували будівництво залізниці від станції Барвінкове до Олександрівки та однієї із проектованих вугільних шахт району. Подальшими дослідженнями було (вкотре) встановлено, що раціонально буде побудувати залізницю від станції Дубове. В 50-х р.р. виник проект залізниці Дубове – Волноваха, яка мала обслуговувати шахти перспективних дільниць родовища «Добропільська-Капітальна» і «Самарські-Капітальні» №№ 1 і 2, а також налагодити транзит в напрямі Лозова – Ростов і Лозова – Маріуполь. Однак побудували лише північну час-тину означеного ходу, - і її в кінцевому підсумку було закрито в 2009-2017 р.р.

Слід зазначити, що розташування станції Дубове і залізниці від станції Дубове в напрямі сучасного міста Покровськ не є випадковим: по станції Дубове магістральна залізниця Лозова – Слов’янськ повертає з вододілу басейнів річок Дніпро і Дон в долину річки Сухий Торець, - на Слов’янськ. Залізниця ж Дубове – Покровськ продовжує йти вододілом на значній своїй протяжності. Даний фактор вказувався у «Пояснювальній записці до спорудження Рудниково-Лозівської залізниці» (СПб., 1902), - першому проекті залізниці від станції Дубове в напрямі станції Гришине. І використати цей фактор для проектування нових залізниць намагався в 1919 р. професор Л.Бернацький, який опублікував власне бачення розвитку залізничної мережі колишньої Російської імперії. Було позначено проектовану залізницю Ростовського напряму від станції Лозова – із розв’язкою в районі станції Дубове – і далі вододілом на станцію Очеретине. То ж, відгалуження Дубове – Покровськ має досить зручне географічне розташування…