Новости. У кожного — свій метод

Газета "Харківський електротранспорт", 19.10.2002.

Минув вересень. І нині у кожному депо вже знають, хто і як спрацював з кондукторів у минулому місяці. Приміром, начальник відділу збору виручки Комінтернівського трамвайного Н.І. І*******о говорить, що 56 чоловік виконали своє фінансове завдання на 100 проц. і навіть більше; 70 — "тримають планку" в межах від 90 — до 100 проц.

У числі тих, хто стабільно трудиться, кондуктори В.І. Б***к та Г.Ю. Г*******а. Якраз із ними й відбулася розмова.

— Володимире Івановичу і Галино Юріївно, розкажіть, будь ласка, як вдається вам справлятися із наміченим планом?

В. І.: "Працюю я кондуктором близько трьох років. Безсумнівно, уже маю певний досвід: обслуговував пасажирів на 6-му маршруті, зараз — на "п'ятірці". Причому останнім часом, на, так званому, вагоні-"одиночці". Тож нелегко доводиться просуватися по його салону, щоб зібрати виручку. Практикую такий метод: обілечую всіх на передній площадці, а тоді — "переходжу" на задню. Бо в іншому випадку можна втратити багато, адже нерідко пасажир іде дві-три зупинки — і виходить".

Г. Ю.: "Мій стаж роботи кондуктором дещо більший: у депо я працюю з 1995 року. Тож сьогодні немає такого маршруту, де б не обслуговувала харків’ян. Ось уже чотири останніх роки мене добре знають пасажири "п’ятірки" і я — їх також. Полюбила цей маршрут найбільше. На відміну, скажімо, від "шістки" тут їздять переважно культурні, інтелігентні люди. З ними спілкуватися, звичайно, легше. Адже кондуктор у нас ніяк не захищений. Під час виконання своїх прямих обов’язків, зокрема, на вимогу оплатити проїзд, будь-хто може нізащо образити. Це якраз і бувало зі мною на "шістці". Я ж все боляче сприймаю, хвилююся і вболіваю за те, щоб виконати фінансовий план.

Прийшла сюди працювати і не люблю, як кажуть, "бігати на килим", тому й стараюся якомога більше привезти виручки, мати "міцну" заробітну плату. За сім років жодного разу мене не викликали на засідання фінансової комісії".

— Якщо вам пасажир говорить: "постійний". Ви вірите чи перевіряєте обов’язково наявність такого квитка?

В. І.: "Я добре знаю "своїх" пасажирів. І все ж дію за ситуацією: коли пасажирів багато у салоні, то вірю на слово, коли ж більш-менш вільно — кажу: "Давайте подивимося".

Г. Ю.: "Майже такий метод роботи і в мене".

— А як дієте у випадку, коли пасажир не бажає платити за проїзд або дає на квиток неповну плату, наприклад, 25 копійок?

В. І.: "Неповну плату за надану послугу міським електротранспортом я не практикую і не заохочую. Вимагаю додати певну суму до встаноатеного тарифу за проїзд і наголошую: "Так будете їхати спокійно і чесно". Буває, навіть роз'яснюю, що від сплати за проїзд залежить технічний стан трамвая".

Г. Ю.: "Дуже ненавиджу хамство з боку окремих пасажирів. На перших порах роботи траплялося, шо й плаката. Тепер же навчилася, як говорять, "відключатися": бо такий проїде кілька зупинок, а мені — працювати зміну. Коли бачу, що пасажир не хоче платити за проїзд, не "зациклююся" саме на ньому, а йду по сатону далі. Мені важливо підійти до кожного, хто їде у трамваї, і як можна більше зібрати виручки. Бо якщо не виконаю планове завдання, ніхто тримати на роботі мене не буде".

— Ви обоє кондуктори з "п’ятірки". Напевне, трудитеся з одними і тими ж водіями...

В. І.: "Безсумнівно, від того, з яким руховиком трудишся, залежить багато. Працював немало з О. Л*****ю, тепер — з різними. А от перші зміни так і залишилися. Завдання для мене одне — виконати план. У вересні привіз виручки майже 4,5 тис. грн. Гарно йшли разові квитки, а от зараз після канікул, відпусток більшість пасажирів придбали "постійні проїзні".

Г. Ю.: "Через певні обставини у мене тільки другі зміни. Бувало, що тільки один і той же випуск. Однак "план в основному привозила". До того ж вже звикла до колективу електротранспортників, знаю як необхідна їх праця для городян".

Записала М. ЗЕЗЮЛІНА

№83-84 (5137-5138), 19 жовтня 2002 року