Новости. Є вміння і бажання

Газета "Харківський електротранспорт", 26.10.2002.

На початку жовтня із воріт тролейбусного депо №2 в лінію виїхала машина №2027 типу ЮМЗ-Т1. За переднім склом лаконічна табличка — "Обкатка". Сьогодні, коли тролейбус перевозить пасажирів на одному із маршрутів підрозділу, ми можемо усвідомити все значення наведеного факту. Адже це друга машина, відновлена у нинішньому році в депо. В умовах, коли наше підприємство позбавлене можливості отримувати новий рухомий склад, таке вирішення наболілої проблеми є найбільш прийнятним. Про те, як відновлювались тролейбуси в депо №2, і піде мова у цьому матеріалі.

Ідуть рівненько, красиво

У водія М.І. К******а була обідня перерва, тож його тролейбус №2027 (3-й маршрут) відстоювався на кінцевій станції "Вул. 12 Квітня". Руховика знайшов у салоні біля других дверей. Він тримав у руках банку із густим мастилом, котре й наносив на ті частини механізму відкривання, які зазнають в ході роботи тертя.

— Протягом дня, — пояснив Михайло Іванович, — роблю це кілька разів. Адже всі деталі повинні притертися. І тоді в подальшому проблем із дверима у мене не буде.

Водій працював ретельно, дбайливо, як справжній господар. Було видно, що машина йому подобається, і він в подальшому слідкуватиме за нею не менш уважно. Зовні акуратно пофарбований тролейбус взагалі здавався новеньким, ніби тільки-но з заводу. Це ж враження не залишало й в салоні. Під час відновлення тут використовувались сучасні матеріали, зуміли деповчани підібрати однотипні м’які сидіння.

І вже через кілька хвилин, коли їхав проспектом Героїв Сталінграда, не міг не звернути увагу, якими чистими й охайними виглядають тролейбуси депо №2. Машини 19, 35-го й того ж самого 3-го, маршруту їдуть рівненько, красиво. Згадались і слова начальника підрозділу М.Ю. Радченка про те, шо депо дуже потрібні ці великі ємні машини. Адже його маршрути найдовші на ХКП "Міськелектротранс". Протяжність 35-го — 31,6 км, 3-го — 31,4, 6-го — 22 км... Тож, використовуючи ЮМЗ-Т1, можна меншою кількістю машин перевезти більше пасажирів.

Ми працювали стільки, скільки було необхідно

Цех ремонту рухомого складу тролейбусного депо №2. Саме там у "монтерській" і познайомився із тими, хто відновлював тролейбуси №2026 та №2027.

— Знаєте, — сказав начальник цеху Л.М. Ліфіренко, — я можу сам детально розповісти про кожен етап цієї непростої роботи. Але дуже хочеться, щоб ви почули все від наших ремонтників. Це — чудові люди й прекрасні спеціалісти.

І справді, кожна розповідь деповчан була лаконічною та конкретною.

М.Г. С******В, слюсар з ремонту рухомого складу:

— Мені та моєму напарнику Г.А. Д*****і довелося відновлювати пневматичну систему тролейбусів. Адже і гальмовий механізм, і механізм відкривання дверей — все працює від стисненого повітря. В ході роботи дещо вдалося навіть поліпшити. Так, пластмасові трубки замінили на мідні, надійніші в експлуатації. Пневматичні циліндри та інше обладнання підбирали відповідно до стандартів. Причому дуже залежали від верстатників. Адже використовували безліч гайок, штуцерів, перехідників. Іноді їх просто вихоплювали у токарів із рук. Нам дуже допомогли такі верстатники, як В.В. Ж*******в та С.П. Х*****к, котрі трудилися оперативно, із знанням справи. Спасибі їм за це.

Ю.М. М******В, слюсар з ремонту рухомого складу:

— Разом із колегами В.І. Б****м та О.Ф. С*****м відновлював механічну частину: гальма, карданні вали, центральні і бортові редуктори, рульові тяги, задній та передній мости. Всі агрегати знімалися, перебиралися, комплектувалися і знову встановлювалися на тролейбус. Необхідні комплектуючі отримували своєчасно. Цим, безумовно, й пояснюється можливість виконати роботу в дуже стислі строки.

В.П. Г*******Й, слюсар з ремонту рухомого складу:

— Зрозуміло, що кузов того ж тролейбуса №2027 був неновий. Тож нам доводилося міняти зовнішню обшивку, підганяти за розмірами лючки, зашивати металом надколісні "куполи". Розшивали і короби, у котрих проходять електричні джгути. В місцях, де волога зіпсувала внутрішню обшивку салона, її також міняли. Встановлювали сидіння. Причому ні я, ні мій напарник А.О. К*******о не рахувалися з часом. Залишалися працювати після роботи, виходили у вихідні. Це ж можна сказати й про інших спеціалістів.

В.М. О******В, слюсар-електрик:

— Встановили нові контактори, а електросхему змонтували з високою якістю. Мені та слюсарям-електрикам М.В. Г*****ю й М.Ф. Г****і доводилося постійно допомагати один-одному, працюючи дуже ретельно й уважно.

Підсумовуючи зроблене, начальник тролейбусного депо М.Ю. Радченко сказав, що він задоволений виконаними обсягами робіт і їх результатом, тож дуже вдячний колективу підрозділу за вміння і професійну майстерність та наполегливість, які навіть у цей нелегкий час дають змогу якісно відновлювати рухомий склад. Він також висловив сподівання, шо у подальшому трудівники ще не раз зуміють реалізувати набутий досвід на практиці.

"Тролейбуси люблю з дитинства", —

зазначив один із авторів Інтернет-проекту "Харьков транспортный" Вадим Пудовкін. Можна тільки дивуватися тому, з якою наполегливістю учорашній студент із своїм напарником Андрієм Рибкою пропагує на сайтах Інтернету міський електротранспорт. Ось і 2 жовтня під час виїзду машини №2027 на робочу обкатку, В. Пудовкін був у тролейбусному депо №2 і сфотографував цей момент. Ще один знімок зробив у лінії. Словом, побільше б нам таких добровільних помічників.

...А на дільниці планових ремонтів тролейбусного депо №2 своєї черги на відновлення чекає машина №2028. Точніше де підготовчі роботи вже розпочалися. Але зрозуміло, що все залежить від їх фінансування. Тож хочеться сподіватися, що в ХКП "Міськелектротранс" буде можливість у непростій нинішній економічній ситуації надавати депо фінансову допомогу. Адже у підрозділі є спеціалісти, вміння, бажання, словом, всі умови для того, щоб кошти були використані з позитивним результатом. А відновлений рухомий склад позитивно збільшить надходження до нашої каси такої необхідної виручки.

М. АРТАМОНОВ

№85-86 (5139-5140), 26 жовтня 2002 року