Новости. Ремонт завжди визначав надійність руху

Газета "Харківський електротранспорт", 13.09.2003.

20‑ті роки минулого століття були періодом справжнього становлення й подальшого розвитку трамвайного руху в нашому місті. Це вимагало величезного напруження сил і мобілізації наявних ресурсів. У 1921 році трамвайники відремонтували і випустили в лінію 36 моторних і 26 причіпних вагонів. Причому, як причіпні, використовувалися переобладнані вагони колишньої конки. Влітку з них знімали бокові і торцеві стінки; виходив досить місткий салон дачного типу із двома повздовжніми сидіннями.

У 1922‑1923 рр. відкрився рух у напрямку крупних промислових підприємств міста — по Першотравневому маршруту (Московський проспект) і Жовтневій лінії (нині вул. Жовтневої Революції). На цих ділянках вузька колія конки переобладнувалася на трамвайну, метрової ширини.

Зрозуміло, що реконструкція трамвайного господарства вимагала підготовлених, досвідчених кадрів. Ось чому 1 березня 1923 року відкрилася школа фабрично-заводського учнівства — ФЗУ. В учбові класи прийшли перші 35 хлопців та дівчат. В першу чергу цей заклад готував спеціалістів для трамвая. Кваліфіковані електромеханіки були дуже потрібні в експлуатаційних підрозділах. Адже наприкінці 1924 року трамваї ходили в Харкові по семи маршрутах, загальною протяжністю 28,5 км. В цілому ж парк нараховував 96 моторних та 16 причіпних трамваїв. Електропостачання ліній трамвая здійснювалося міською електростанцією.

Не варто забувати і той факт, що Харків у той період був столицею України, величезним культурним і промисловим центром. Практично паралельно відбувалася реконструкція існуючих фабрик "Жовтень", "Червона нитка", заводів "Поршень", "Серп і молот", паровозобудівного, будувались нові виробництва, відкрившись навчальні заклади. Інтенсивна експлуатація вагонів вимагала і якісного їх ремонту. Тому адміністрація міста передала трамвайному господарству в 1925 році один із цехів колишнього механічного заводу Герляха та Пульста (нині територія турбінного заводу ім. С. Кірова) із усім існуючим обладнанням. Туди ж завезли верстати із Петінського депо. Начальником майстерень призначили Н.М. Юрченка. Було також відкрито технічні курси. Велику територію відвели під будівництво головних майстерень, їх зведуть у 1927 році.

Проте рухомий склад ремонтується і в Центральному трамвайному парку. На знімках, взятих із журналу "У станка" за 1927 р., ми бачимо момент ремонту вагона на канаві, а також процес обточування маховика. Ця операція виконується за допомогою напилка. Після відкриття головних майстерень (колишній ВАРЗ) умови і якість ремонту значно поліпшилися. Адже тут були вже верстатне та електромеханічне відділення, випробувальна станція для тягових двигунів, кузня, столярна майстерня, головний склад, приміщення для фарбування та сушіння вагонів.

Таким чином проблема якісного ремонту рухомого складу завжди була в центрі уваги електротранспортників. Повертаючись у день сьогоднішній, ми можемо зазначити, що незважаючи на економічні складності, адміністрація ХКП "Міськелектротранс" робить все необхідне для того, щоб в Комінтернівському трамвайному депо, наприклад, чітко функціонувала ремонтна база — дільниця з капітального ремонту колісних пар, а трудівники мали всі умови для якісного відновлення рухомого складу.

М. АРТАМОНОВ

№73-74 (5137-5138), 13 вересня 2003 року