Новости. Позитивність закріплення — очевидна

Газета "Харківський електротранспорт", 18.10.2003.

Тему матеріалу, як це не дивно, підказав фотознімок. Перша "дійова особа" — електрозварник дільниці середніх та капітальних ремонтів тролейбусного депо №3 В.М. А*****ов займається, як бачимо, відновленням надскатного купола. А от зліва від нього трудиться водій того ж підрозділу М.В. К****ко... Саме його присутність і навела на думку дещо глибше дослідити проблему участі водіїв у ремонтах закріпленого рухомого складу. Тема там більше актуальна, що нині триває сезонна підготовка машин та вагонів, у котрій водіям відводиться не останнє місце.

У цеху технічного обслуговування і ремонту рухомого складу — звичайна робоча обстановка. На канавах панував ритм: зовні неспішний, але діловий, напружений, невпинний. Сталося ж так, що першим моїм співрозмовником виявився головний інженер підрозділу Л.Г. Орлов, котрий так охарактеризував ситуацію, яка зацікавила:

— Ми однозначно заохочуємо водіїв брати участь у всіх видах обслуговування та ремонтах. Адже досвід доводить, що тільки "перемацавши", як говориться, кожний гвинтик своїми руками, руховик буде знати, в якому стані знаходиться його машина. А в лінії усіляко намагатиметься працювати акуратно і професійно, не завдаючи зайвих ударів по слабких місцях свого тролейбуса. Неоцінима допомога водіїв і під час сезонної підготовки. Враховуючи непростий технічний стан машин і чималі обсяги робіт, участь водія значно прискорює їх хід. Спрацьовує і конкретна зацікавленість руховика, який прагне, щоб у нього в кабіні в осінньо-зимовий сезон було тепло, не дув холодний вітер через погане ущільнення вікон, дверей.

До речі, Л.Г. Орлов підказав, що тролейбус №341, на котрому трудиться М.В. К****ко, зараз проходить ТО‑1. Причому завдяки турботі екіпажу машина перевозить пасажирів практично без вибуттів.

У Миколи Володимировича К****ка та його напарника Віталія Вікторовича М*****ка справ було в цей час "вище даху".

— Спеціалісти вже перевірили ходову систему, гальма, кермове управління... Зараз електрики налагоджують підсвітку передніх дверей. Здається, проста проблема, але ми прагнемо, щоб у нас все працювало на машині, як слід. До речі, кілька хвилин тому замінили пункт високовольтної панелі...

— А в мене, — додає В.В. М*****ко, — своя турбота. Зараз піду до зварника, щоб допоміг відремонтувати кронштейн вогнегасника. Від вібрації він вийшов із ладу.

Швидко зав’язується розмова. М.В. К****ко розповів, що виріс у селі, де навчився любити найрізноманітнішу техніку. Трактор, автомашина, комбайн, сівалка... Все це вимагало догляду, ремонту. Коли одружився, переїхав до Харкова. Тут його навички, знання теж знадобилися. Він бере найактивнішу участь в обслуговуванні та ремонті свого "годувальника". Під час останнього капітального ремонту, в ході котрого його й було сфотографовано, М.В. К****ко дуже багато сил й енергії вклав у ремонт кузова машини. Практично заново змонтували надскатні куполи. На тролейбус поставили нові амортизатори, пневмоелементи і колеса. Налагоджено систему обігріву кабіни водія.

— Є у нас тільки одне побажання, — говорить Микола Володимирович, — пофарбувати стелю салону. Тоді б наш тролейбус, який, до речі, від’їздив десь 13 років, здавався б майже новим.

І, справді, в салоні машини №341 чисто й затишно. Навіть дерматин на сидіннях якийсь "блискучий". Водії пояснили, що наявність кондуктора позитивно впливає на схоронність салону. Проте вони самі слідкують за тим, щоб стійки, поручні, сидіння були надійно закріплені, а машина своєчасно прибиралися.

— Ми обидва дбаємо про машину, — додає В.В. М*****ко, — проте Володимир все ж є "головним спеціалістом". Він добре розуміється на техніці, і тут я йому повністю довіряю. Разом працюємо другий рік і навчилися розуміти один одного із півслова. Також непогані стосунки у нас встановилися і з ремонтниками. Сьогодні в депо трудиться чимало молодих слюсарів, електриків. Коли необхідно, ми їм підказуємо, де шукати поломку, або як її усунути. З часом спеціалісти набираються досвіду, працюють швидко і якісно.

Довелося того дня в депо поспілкуватися і з майстром дільниці середніх та капітальних ремонтів П.А. Н*****чем. Він зазначив, що практично 70% водіїв тролейбуса беруть участь у відновленні своїх машин. Сьогодні, наприклад, на дільниці трудиться три руховики. Це А.М. З*********р, Л.Т. Ш**ко, В.Г. К****ч. В умовах, коли спеціалістів не вистачає, це велика допомога.

Конкретний штрих у висвітлення важливої проблеми вніс і начальник цеху технічного обслуговування і ремонту рухомого складу В.В. Кільпа:

— Вважаю, що курс на закріплення водіїв за рухомим складом себе в депо виправдовує. Водій дбайливо ставиться до рухомого складу не з якихось абстрактних міркувань. Тепер тролейбус містить в собі його власну працю, витрачений час. І через повагу до результатів своєї роботи, людина не завдасть зайвої шкоди машині, за котрою закріплена. Позитивним фактором я вважаю й ріст заробітної плати. Гадаю, що кадрова ситуація стане у нас стабільнішою. А це теж на користь виробництву.

Підводячи коротко підсумок всьому почутому і побаченому в тролейбусному депо №3, можна зазначити, що у методах, які тут використовуються, немає нічого нового. Однак вони не декларуються, а чітко запроваджуються у практику. Так, наприклад, у серпні простої з технічної несправності в тролейбусному депо №3 зменшилися на 24,5% у порівнянні з відповідним періодом минулого року, а у вересні — на 38,7%. Будемо сподіватися, що ця позитивна тенденція закріпиться й проявлятиметься у подальшому.

М.АРТАМОМОВ

Фото О. Зайцевої

№83-84 (5145-5146), 18 жовтня 2003 року