Новости. Електричці - всебічну увагу

Газета "Вечірній Харків", 19.02.1983.

Завдання будь-якого виду транспорту, в тому числі і залізничного, чітке - своєчасно і з необхідними зручностями доставити пасажирів і вантаж за призначенням. Проте доводиться констатувати, що дуже часто втрачається дорогоцінний час багатьох громадян через запізнення поїздів, зокрема приміських. І слід визначити, що це не суто транспортна проблема, а швидше соціальна. За кожним запізненням, скажімо, тієї ж електрички неважко побачити матеріальні і моральні збитки, які терпить як окрема людина, так і держава в цілому. Чому ж порушується графік руху приміських поїздів, що слід зробити, щоб електричка, нарешті, перестала бути безпритульною домівкою на колесах? Про це йшла мова при зустрічі нашого кореспондента з начальником пасажирської служби Південної залізниці М.Д. ШИНКАРЕНКОМ.

- Миколо Даниловичу, останнім часом до редакції надходить чимало листів, у яких харків'яни скаржаться на незадовільну роботу залізничного транспорту, зокрема, на порушення графіка руху електричок. Яка ваша думка з цього приводу?

- Двох думок не може бути. Пасажири справедливо пред'являють до нас претензії. Хочу одразу підкреслити, що незалежно від того, надійшла скарга чи ні, ми систематично аналізуємо виконання графіка руху приміських поїздів і вживаємо необхідних заходів до кожного запізнення електрички. Чому трапляються такі випадки? Наведу конкретні приклади, щоб стали зрозумілішими причини збоїв у роботі транспортного конвеєра. Так, 10 січня через несправність на одному з перегонів пристроїв СЦВ вийшли з графіка одинадцять приміських і три пасажирських поїзди. 22-23 січня, коли в одну із автоматичних стрілок станції Основа потрапив сніг, - ще десять. Пасажири запізнились на роботу тому, що механіки не мали достатньої кваліфікації, щоб швидко усунути несправність, а колійники не прослідкували за станом стрілки. Чи варто пояснювати це пасажирам? Це їх не цікавить. На транспорті потрібні особлива чіткість і злагодженість дій усіх служб, висока трудова і виконавська дисципліна. На жаль, поки в цьому плані зроблено далеко не все можливе.

- Наскільки я зрозумів, коли окремі відповідальні працівники управління Південної залізниці і Харківського відділка прагнуть виправдати запізнення електричок об'єктивними обставинами, то вони свідомо дають неточну інформацію...

- Мабуть, буває й таке. Але іноді ми й справді потрапляємо, у скрутне становище з вини сусідніх залізниць. Запізнення поїздів, які прямують з Криму. Кавказу, одразу викликають додаткові ускладнення у нас. Річ у тім, що за існуючим положенням в першу чергу слід пропускати пасажирські поїзди. Останнім часом керівники нашої залізниці за домовленістю з відповідними службами Міністерства шляхів СРСР вирішили в часи пік давати "зелену вулицю" приміським електропоїздам. Це виправдало себе. Внаслідок значно зменшилась кількість запізнень робітників на ранкову зміну з вини залізничників. До речі, графік руху електричок узгоджений з усіма зацікавленими в цьому організаціями, установами і підприємствами. Дотримання його цілком залетить від працівників транспорту, які, до речі, розгорнули змагання під девізом "Трудовому Харкову - чіткий графік руху приміських поїздів". Звичайно, щоб це починання дало бажану віддачу, слід посилити контроль за виконавською дисципліною на всіх .рівнях.

- Але, як відомо, проблема "електричка", так назвемо її умовно, не вирішується лише забезпеченням чіткості руху приміських поїздів. Вона значно ширша. Важливо, щоб людина відпочивала в дорозі, а не їхала в тамбурі, стиснена з усіх боків такими ж пасажирами. Не секрет, що виходять на лінію електрички у незадовільному санітарно-гігієнічному стані, а в ряді випадків і технічний стан мотор-вагонів не відповідає вимогам. Трапляються у приміських поїздах і порушення громадського порядку...

- Дійсно, час комплексно підійти до розв'язання проблеми "електричка". Лише силами, скажімо, пасажирської, вагонної, служби руху та інших не вирішити її. Зараз на порядку денному питання про необхідність подовження електропоїзда приміського сполучення з десяти до дванадцяти вагонів. А не значить, що слід подовжити колії і платформи на окремих станціях відправлення і зупинках, переобладнати численні пристрої, котрі забезпечують безпеку руху поїздів тощо. Необхідно також посилити відповідальність кожного залізничника за те, щоб 200 тисяч пасажирів, яких щодня приймає і відправляє Харків до приміських зон, не відчували ніяких незручностей.

Торкнемося конкретних недоліків у нашому пасажирському господарстві. За минулий рік було встановлено замість вибитих "пасажирами" шибок у електропоїздах 4457 квадратних метрів скла. Як правило, такої шкоди зазнають електрички здебільшого у парках відстоювання на станції Харків-Пасажнрський, де вони практично ніким не охороняються. До речі, саме служба начальника станції зобов'язана нести відповідальність за те. щоб у парках не було жодної сторонньої людини. А з порушників слід суворо запитувати. Але цим правом ніхто не користується. В той же час збитки через пошкодження і розкрадання вагонного обладнання складають більш як 34 тисячі карбованців. Не можна залишити поза увагою і такий факт, як неякісний ремонт електричок. Тут є над чим замислитись. Можливості мотор-вагонного депо "Харків" дуже обмежені. Щоб суттєво зміцнити його матеріально-технічну базу, потрібен час. А електричка не повинна виходити на лінію непідготовленою. Тому в депо йдуть найкоротшим шляхом, вилучають з обороту несправний вагон. А це значить, що збільшується перевантаженість поїзда, пасажира часом привозимо на зміну вже майже непрацездатного.

- Де ж вихід із такого становища?

- Всім відома ініціатива московських підприємств, які вирішили частково взяти на себе ремонт пошкоджених вантажних вагонів і контейнерів. У даному випадку можна сподіватись, що залізничникам мотор-вагонного депо "Харків" простягнуть руку допомоги малишевці або, скажімо, електроважмашівці. Вони мають чималий досвід виготовлення обладнання для локомотивів. Таке шефство дало б обопільну користь. Загалом, на мій погляд, при активній допомозі трудових колективів міста цілком посильним було б завдання зробити приміську залізничну зону зразковою. Ми зараз беремо курс на створення фірмових електричок. Для цього в кожному приміському поїзді повинен бути перш за все господар-провідник, який би відповідав і за чистоту в салоні, і за рівень обслуговування пасажирів. Але й заводчани, які шефствують над 82 поїздами, повинні неформально ставитись до виконання своїх обов'язків. Агітколективи, члени добровільних народних дружин разом із працівниками лінійної міліції повинні рішучіше боротися з порушниками громадського порядку. То наша спільна турбота. Сподіваюсь, що до пропозицій залізничників прислухаються в усіх трудових колективах Харкова, які змагаються за право називатися зразковими.

Бесіду вів Г. ВОСКРЕСЕНСЬКИИ.