Новости. У позитиву – риси спільні

Газета "Харківський електротранспорт", 08.11.2003.

Здійснюючи щодня пасажироперевезення, кожний підрозділ нашого підприємства прагне привезти до його каси якомога більше коштів. Цьому завданню підпорядковане все життя, робота різних дільниць. Та, все ж, доля фінансового плану вирішується саме в лінії. І головна фігура цього нескінченного, відповідального процесу — кондуктор. Тож зрозуміло, з якою великою увагою ставимося ми сьогодні до тих електротранспортників, котрі із котушками квитків у руках зустрічають пасажирів у салонах рухомого складу. Саме про це і йшла розмова з начальником відділу збору виручки Салтівського трамвайного депо Г. М. Б***нь.

— На сьогодні в нашому депо проведено велику роботу із вивчення пасажиропотоків як у будні, так і у вихідні дні. Це дало нам можливість мати реальне уявлення про те, як він змінюється щогодини. На основі даних проведених перевірок було визначено й фінансовий план на кожний випуск трамвая. Наприклад, на 23‑му маршруті у будень на першій зміні максимальна виручка 18 грн. 90 коп., а на другій — 17 грн. 20 коп. Якщо взяти 26‑й маршрут, то тут виручка відповідно: 22 грн. 20 коп. та 18 грн. 60 коп. І слід зазначити, що є у нас кондуктори, котрі практично кожного місяця мають перевиконання фінансового плану. Наприклад, Сергій Миколайович В****в з двадцять третього із десяти місяців поточного року план перевиконав у семи. В інших трьох йому не вистачило лічених процентів, щоб досягти необхідного. До речі, сьогодні кондуктор в лінії і ви можете самі побачити, як він працює.

Поїзд №№695‑696 прямує проспектом Тракторобудівників у бік кінцевої станції "Плитковий завод". У першому вагоні пасажирів обілечує середнього зросту чоловік. Обличчя зосереджене, погляд уважний. Салоном рухається впевнено, спокійно. Підходить до кожного пасажира з коротким нагадуванням: "За проїзд!" Відриває квиток, відраховує здачу і знову коротке: "За проїзд!"... Ритм його роботи відчуваєш не відразу. Адже окремі пасажири вимагають, так би мовити, більше часу. Хтось не підготував гроші, інша щось довго перебирає у барсетці... Однак кондуктор намагається між двома зупинками обов’язково підійти до кожного з нових пасажирів. Саме про те, як йому це вдається, я і запитав Сергія Миколайовича.

— Звичайно, своя тактика та стратегія у мене, зрозуміло, є. Адже працюю в лінії шість років і осмислив роботу кондуктора до найменших дрібниць. У мене від природи хороша пам’ять. Тому я відразу "фіксую" нових пасажирів. Це дає можливість підійти саме до них, не зачіпаючи інших. Таким чином, я не витрачаю зайвого часу і не нариваюся на конфлікти, котрі можливі, коли "зачепиш" людину вдруге.

...Зібрати всю можливу в конкретній ситуації виручку — ось найперше завдання кондуктора. Якщо в салоні ще залишаються не обілечені пасажири, С.М. В****в рухається до них в своєму чіткому ритмі. Коли виручку зібрано, ще раз "просканує" поглядом салон. Після цього займається вже тими, хто відразу платити за проїзд відмовився...

— Є кілька причин, котрі надихають мене виконувати план, — пояснює Сергій Миколайович. — Найголовніша з них — це та, що мене поважають у колективі, я спокійно працюю і адміністрація до мене не має претензій. Мене не викликають на фінансову комісію. І я твердо знаю, буду працювати, отримаю зарплату. А робота мені, як годувальнику родини, дуже потрібна.

Того ж дня довелося познайомитися і з кондуктором Салтівського депо Вячеславом Олександровичем В****ком. Він трудиться у підрозділі з весни поточного року, але теж вважається в плані виконання фінансового плану людиною надійною, переймається проблемами підрозділу і завжди в разі необхідності іде назустріч побажанням адміністрації.

— Я відразу почав вчитися у досвідчених кондукторів, — ділиться В.О. В****ко. — Завжди прислухався до порад, конструктивних зауважень. Виручку намагаюся контролювати щодня. І якщо, наприклад, не довіз її сьогодні, завтра обов'язково надолужу втрачене. У лінії разом із водієм працюю на результат. У разі поламок, радимося, як вийти із скрутного становища. Коли ж трапляється заїхати на канаву, я підказую слюсарям, за яких умов вийшов з ладу той чи інший механізм. Тут дрібниць немає. Адже час роботи в лінії — це наш найважливіший ресурс.

В.О. В****ко зазначив, що план сьогодні дуже напружений, але він й надалі прагнутиме до його виконання. Проте коротко підсумовуючи все висловлене обома кондукторами, можна побачити в їх роботі і деякі спільні моменти. Наприклад, С.М. В****в та В.О. В****ко прагнуть бути господарями у "своїх" салонах. Вони наполегливі в обілечуванні пасажирів, вірно розуміють ситуацію, котра склалася, і ніколи не дозволяють їй перетворитися у конфлікт. У обох хороша зорова пам’ять й відчуття часу, який вони вміють ефективно використовувати. Кондуктори намагаються не "зациклюватися" на проблемному пасажирові, віддаючи перевагу повному охопленню "всього салону".

І останнє. Як найважливіший фактор збору виручки вони називали нормальну роботу рухомого складу. Крім того, одностайно пов’язують свою подальшу долю із долею свого підрозділу. І немає сумніву, що це сподівання є найважливішим для формування ефективних методів роботи обох кондукторів Салтівського депо.

М. АРТАМОНОВ

№89-90 (5153-5154), 8 листопада 2003 року