Новости. Нещодавно в харківському метрополітені з`явилися нововведення

Телевизионный канал Р1, 17.08.2006.

Тепер в міській підземці можна почути гучну музику та розповідь про видатних людей, ім`ями яких назвали станції метрополітену. Ці зміни більшість харків`ян сприйняли з емоціями.

- Это очень хорошо, когда историю рассказывают города — это замечательно. А нужно значит выбрать тот момент, понимаете, когда меньше идет стук колес, выбрать момент, когда людям лучше слышно. Просто выбрать время. Там промежуток есть. Допустим, вот на остановке стоит вагон. Вот в это время можно рассказывать. Музыку немножко тише можно сделать, потому что не всем нравится громкая музыка, и музыка должна быть мелодичная, а не ритмичная.

- Не годится это. Это плохо. Мне например плохо, мне 80 лет и оно меня не устраивает такое. Громкий стиль музыки сам.

Але молодь іншої думки про музику в метро. Деякі навіть вважають, що вона підіймає настрій.

- Когда плохое настроение. Может быть веселое будет, как-то в метро ездить.

Щодня людям розповідають про одне й те ж. І не завжди це почуєш, тому що стукіт колес і гуркіт вагонів метро чутно більш, ніж розповідь.

- Про Пушкинскую рассказывали — не слышно. Когда едишь, не слышно, что говорят. Музыку слышно, а что рассказывают не слышно.

З часом людському мозку стане важко сприймати цю інформацію. А таке може призвести до трагедії. Якщо станеться кризова ситуація і машиніст буде повинен повідомити про неї пасажирів, вони можуть його не почути.