Метро. Станции и сооружения. Електродепо "Салтівське" ТЧ-2
[ Общие сведения | История | Хроника | Схемы | Станции и сооружения | Подвижной состав | Статистика | Аудио | Документы, книги, публикации | Контакты ]

Перша пускова ділянка Салтівської лінії складалася з п'яти станцій, від станції "Історичний музей" до станції "Барабашова". Для її обслуговування у заплаві річки Харків між Журавлівською греблею та вулицею Академіка Павлова у 1981 році розпочалося спорудження електродепо. Тут на території 14 га зсипався ґрунт із метробудівських майданчиків, на яких йшла споруда другої лінії Харківського метрополітену.

ТЧ-2 "Салтівське" було утворено перед пуском Салтівської лінії в результаті реорганізації Служби рухомого складу та утворення на її базі двох самостійних підрозділів метрополітену - ТЧ-1 "Московське" (нині - "Немишлянське") та ТЧ-2 "Салтівське". Першим начальником нового депо став В.Є. Зміївський, який до цього працював в електродепо "Московське".

10 серпня 1984 р. було введено в експлуатацію першу пускову ділянку Салтівської лінії завдовжки 6,6 км. На цей час до депо надійшло 60 вагонів серії 81-714/717.

24 жовтня 1986 р. було відкрито другу пускову ділянку Салтівської лінії завдовжки 3,6 км, до станції "Героїв Праці", у зв'язку з чим вагонний парк депо поповнився ще на 21 вагон.

1 квітня 1988 року в депо введено до ладу об'єднані майстерні з ремонту рухомого складу (зараз - Ремонтно-Механічна служба (РМС), куди було передано поточний, підйомний, середній та капітальний ремонти. Наразі РМС – це самостійний підрозділ у структурі Харківського метрополітену. На території депо також розташований Пункт Відновлювальних Засобів (ПВЗ), створений у липні 1997 року. Він призначений для оперативного реагування у разі виникнення нештатних ситуацій у метрополітені.

У жовтні 2002 року почав працювати оновлений вагонно-мийний комплекс з очисними спорудами та системою зворотного водопостачання розташований на 17-й канаві. Завдяки цьому комплексу миття одного складу займає трохи більше 5 хв.

Нині депо складається з ділянок експлуатації, ремонту рухомого складу, пункту технічного огляду та відновлювальних засобів, ремонту обладнання, будівель та споруд, поїзних пристроїв автоматики та радіозв'язку, АУП.

Рухомий склад налічує 105 вагонів серії 81-714 та 81-717 виробництва Митищинського машинобудівного заводу та Ленінградського вагонобудівного заводу імені Єгорова, а також 5 вагонів серії 81-7036 та 81-7037 виробництва Крюківського вагонобудівного заводу. Середньодобовий пробіг кожного вагона – 351.7 км.

Загалом у депо налічується 17 канав. Перші три з них займає РМС, дев'ять розраховані на прийом одного п'ятивагонного складу та оснащені глибокими оглядовими ямами, а чотири канави з мілкими оглядовими ямами вміщують по два п'ятивагонники. При цьому між 17-й канавою та обкатальною гілкою є достатньо місця для будівництва ще одного нефа на 4-5 "двоскладових" канав.

На паркових коліях електродепо розташовано 33 стрілки з керованим електроприводом. Є гілка для обкатки рухомого складу. Депо сполучається зі станцією "Академіка Барабашова" двоколійною сполучною гілкою.

Відеоматеріали:

1. Харьков. 1999 год Метро Салтовское депо. Відеоканал KruchinaFILM;