Метро. Станции и сооружения. Станция "Вокзальна"
[ Общие сведения | История | Хроника | Схемы | Станции и сооружения | Подвижной состав | Статистика | Аудио | Документы, книги, публикации | Контакты ]

Станція "Вокзальна" розташована під Привокзальним майданом, з яким пов'язана двома переходами. Станція тризальна, глибокого закладання, пілонного типу. За задумом авторів, вона має давати подорожуючому перше уявлення про Харків.

Склепіння станційних залів спираються на пілони лаконічної форми, оздоблені світло-жовтим мармуром "Газган". Посередині кожного пілона – вертикальна виїмка, завдяки чому вони виглядають менш масивними. Полегшують конструкцію станції також і прорізи у перекриттях над проходами між пілонами. Уздовж основ склепінь встановлені бетонні світлові карнизи, за якими знаходяться люмінесцентні лампи. Світло, відбите білими склепіннями, робить зали вищими і просторішими. Три смуги з мармуру світло-жовтого кольору, що розширюються догори на облицьованій сірим мармуром торцевій стіні середньої зали, нагадують потужні промені локомотивних прожекторів.

Зі станційної зали до підземного вестибюлю веде чотиристрічковий ескалатор типу ЛТ-4. "Південний вокзал" - єдина станція харківського метрополітену, де збереглася будка оператора керування ескалатором, що свого часу булі обов'язковим атрибутом "рухомих стрічок". Це пов'язано з особливістю формування пасажиропотоків на станції, які різко зростають під час прибуття чи відправлення з вокзалу приміських поїздів. В цей час оператор слідкує за дотриманням правил поведінки на ескалаторі задля попередження можливого травмування пасажирів; також він може змінювати напрямок руху окремих стрічок ескалатору в залежності від пасажиропотоків.

Архітектурне рішення трипролітного вестибюлю підпорядковане спільному задуму станційного комплексу. Його колони та стіни також оздоблені мармуром "Газган", підлога з полірованих плит сірого граніту та чорного лабрадориту родовищ Житомирської та Кіровоградської областей. До вестибюлю примикає ще одна простора підземна зала, де розташовані каси приміського сполучення, і куди сходяться підземні переходи. Вихід з одного з них веде до будівлі управління Південної залізниці, з іншого - до Привокзального поштамту та північних приміських кас вокзалу. Два тунелі поєднані з підземними переходами вокзалу та ведуть просто до залізничних поїздів. У просторому переході між цими тонелями розташовані торгові точки, телефони-автомати. Виходи з підземного переходу також ведуть до центральної зали Південного вокзалу. Згідно з початковим проектом станції було передбачено будову ще одного підземного вестибюлю та підземного переходу під вулицею Євгена Котляра. Нажаль, цей проект так і не було здійснено.

Будівництво станції велося у складних гідрогеологічних умовах із застосуванням заморожування ґрунтів. Тут практично було створено фабрику з виробництва холоду із найскладнішими комунікаціями. Роботи з заморожування ґрунтів велися протягом п'яти років. За цей час будівельники пробурили загалом 24 кілометри свердловин, з них для станційних тунелів, що споруджувалися закритим способом – 15 кілометрів. Саме цими каналами холод проникав глибоко в грунт, створюючи надійний льодовий захист навколо тунелів. Замкнена несуча стіна завтовшки шість метрів із замороженого ґрунту огородила котлован вестибюля станції, який споруджувався відкритим способом на великій глибині. Холод по дворядних свердловинах подавався під тиском двома компресорами. Про майстерність будівельників говорить хоча б такий факт. Проект передбачав просідання будівлі Південного вокзалу, під якою проходять колійні тунелі, на 100 міліметрів. Насправді ж вона осіла лише на 8 міліметрів.

Наприкінці слід згадати про один курйозний випадок, пов'язаний зі станцією "Вокзальна". При відкритті першої черги метрополітену експлуатувалися лише чотиривагонні потяги, потяги з п'яти вагонів з'явилися роком пізніше. При цьому платформи всіх станцій спочатку були запроектовані та будувалися з розрахунком на експлуатацію п'ятивагонних поїздів... крім станції "Вокзальна". Тому на останній довелося подовжувати бічні тунелі станційного залу після введення в дію самої станції. Нагадуванням про це є грати службових приміщень, які виходять безпосередньо на платформу, а не в перегонні тунелі, як на інших станціях.

До 2023 року станція носила назву "Південний вокзал", що була пов'язана з Південною залізницею, управління якої знаходиться на Привокзальному майдані. Проте "Південною" залізниця була по відношенню до москви; в Україні ж до регіональної філії «Південна залізниця» АТ "Укразалізниця" належать залізничні лінії на північному сході країни. Тому в рамках деколонізації 2023 року залізниця отримала назву "Харківської", а 29 квітня 2024 було перейменовано й станцію метрополітену у "Вокзальну".

© Андрій Бутковський, 2005-2024